Лаврентьєв Петро Денисович
11.01.1905, м. Таганрог – 04.10.1979, м. Москва
Лаврентьєв Петро Денисович – радянський авіаційний інженер, організатор виробництва, головний інженер Уфимського моторобудівного заводу. Герой Соціалістичної Праці (1945 р.), лауреат Сталінської премії другого ступеня (1952 р.).
Трудову діяльність розпочав у 1919 р. розсильним на приватному паровому млині у с. Корсунове (Харківська обл.). З 1919 р. до 1922 р. працював учнем електромонтера на шахті «Буроз» (Донецька обл.).
У 1930 р. закінчив Харківський авіаційний інститут.
Після навчання за розподілом був направлений на Рибінський моторний завод № 26 ім. Павлова. Працював технологом у складальному цеху, старшим майстром, начальником складального цеху, начальником одного з механічних цехів.
З лютого по грудень 1938 р. був добровольцем у національно-революційній війні в Іспанії – як інженер обслуговував авіаційні частини.
У 1939 р. став головним інженером заводу № 26, а з 1940 р. – директором. У жовтні 1941 р. П. Д. Лаврентьєв керував евакуацією заводу до м. Уфа. У грудні 1941 р. був призначений головним інженером об'єднаного заводу № 26 у м. Уфі (згодом – Уфимський моторобудівний завод). На заводі вже у грудні 1941 р. було організовано велике потокове виробництво авіамоторів двигунів конструкції В. Я. Клімова для бойових літаків Як-3, Як-9, Пе-2. Протягом 1946–1947 рр. П. Д. Лаврентьєв обіймав посаду директора Уфимського моторобудівного заводу, а у 1947–1961 рр. – директора заводу № 24 у м. Куйбишеві.
У 1961–1969 рр. Петро Денисович – професор Куйбишевського авіаційного інституту, завідувач кафедри організації виробництва. У 1969–1977 рр. викладав у Московському авіаційному інституті.
П. Д. Лаврентьєв нагороджений медалями і орденами: Леніна (1939 р., 1945 р., 1945 р., 1960 р.), Трудового Червоного Прапора (1943 р., 1957 р.) і Червоної Зірки (1941 р.).
