Єременко Анатолій Петрович
16.12.1906, с. Старий Мерчик, Харківська обл. – 13.07.1970, м. Київ
Єременко Анатолій Петрович – український радянський і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КПУ (1954–1966 рр.), член ЦК КПУ (1966–1970 рр.), депутат Верховної Ради УРСР 2-7-го скликань. Директор Харківського авіаційного інституту (1941–1946 рр.).
Трудову діяльність розпочав з 14 років, працюючи розсильним, помічником машиніста, помічником токаря і токарем. У 1925 р. був відряджений до Харкова на навчання. Після успішного закінчення робітничого факультету Харківського технологічного інституту (1925–1928 рр.) став студентом цього вузу (1928–1930 рр.).
Після реорганізації ХТІ був зарахований студентом літакобудівного факультету Харківського авіаційного інституту (1930–1932 рр.). Під час навчання А. П. Єременко був бригадиром групи дипломників, яка під керівництвом Й. Г. Немана проектувала літак ХАІ-2. Після захисту випускної роботи, отримавши кваліфікацію інженера-конструктора з літакобудування, залишився аспірантом кафедри аерогідродинаміки (1932–1934 рр.). Експериментальні дослідження з вивчення впливу крила і гвинта, необхідні для підтвердження високої точності теоретичних розрахунків майбутньої дисертації, проводив в аеродинамічній лабораторії.
З 1934 р., після успішного захисту дисертації на тему «Взаимное влияние крыла и винта», працював асистентом кафедри аерогідродинаміки. А. П. Єременко активно займався науково-дослідною роботою, яка проводилася за тематикою кафедри під керівництвом академіка Г. Ф. Проскури та за завданнями конструкторських бюро авіаційних заводів. Будучи начальником аеродинамічної лабораторії ХАІ (у 1934–1937 рр. і 1938–1941 рр.) Анатолій Петрович багато зусиль прикладав до її розвитку, брав участь у проектуванні та будівництві нових аеродинамічних труб ХАІ.
У 1936–1937 рр. А. П. Єременко в ініціативному порядку розробив проект одномісного літака ХАІ-2 під турбореактивний двигун РТД-1 інженера кафедри теплотехніки ХАІ А. М. Люльки. Цей проект став одним з перших в світі проектом літака з турбореактивним двигуном.
У 1937–1938 рр. Анатолій Петрович обіймав посаду заступника декана літакобудівного факультету.
21 березня 1941 р. А. П. Єременко було призначено директором Харківського авіаційного інституту. Завдяки високим організаторським здібностям йому вдалося у найкоротший термін провести евакуацію ХАІ до м. Казань і відновити підготовку авіаційних спеціалістів на високому професійному рівні. У 1942 р. постало питання про злиття двох авіаційних інститутів в єдиний Казанський авіаційний інститут. Ціною величезних зусиль А. П. Єременко зумів утримати інститут як самостійний вуз, а після визволення Харкова повернув його до рідного міста (1944 р.). Під його керівництвом був розроблений план відродження вишу після війни і почалося відновлення корпусів Харківського авіаційного інституту.
У 1946 р. Анатолія Петровича було призначено заступником голови виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих. З 1949 р. по 1950 р. обіймав посаду міністра місцевої промисловості Української РСР, з 25 жовтня 1950 р. по 30 травня 1953 р. – заступника голови Ради Міністрів Української РСР.
У травні 1953 р. А. П. Єременко був призначений головою Правління Ради промислової кооперації Української РСР, у 1957 р. – головою Ради народного господарства Станіславського економічного адміністративного району, у грудні 1962 р. – головою Ради народного господарства Львівського економічного району. З 23 жовтня 1965 р. по 13 липня 1970 р. А. П. Єременко обіймав посаду міністра місцевої промисловості Української РСР.
А. П. Єременка нагороджено орденом Леніна (1945 р.), двома орденами Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» та іншими медалями. За вагомий внесок у справу підготовки авіаційних фахівців його відзначено значком відмінника авіаційної промисловості (1944 р.).
