Тургенєв Іван Сергійович

10.11.1918 – 27.01.2007

Тургенєв Іван Сергійович – фахівець у галузі радіолокації, радіонавігації і поширення радіохвиль, кандидат технічних наук (1954 р.), доктор технічних наук (1984 р.), професор.

У 1937 р. вступив до Харківського авіаційного інституту, після закінчення 4-го курсу пішов працювати на завод № 450 технологом. У жовтні 1941 р. виїхав у м. Молотов (м. Перм) на завод №135. З травня 1942 р. по липень 1944 р. працював на заводах м. Воронежа і м. Пензи на посадах технолога, провідного інженера. В липні 1944 р. він повертається до м. Харкова для закінчення навчання в інституті. У 1946 р. поступив до аспірантури ХАІ. У 1948 р. Івана Сергійовича було переведено до заочної аспірантури Харківського електротехнічного інституту на кафедру радіопристроїв. Навчання успішно поєднував із роботою старшого лаборанта, асистента, потім старшого викладача. У цей час він почав успішно співпрацювати з науковцями лабораторії поширення радіохвиль Фізико-технічного інституту під керівництвом С. Я. Брауде. Унаслідок цих досліджень вдалось створити багато передавальних пристроїв, які використовувались при створенні загоризонтних РЛС (НДР «Лилия», «Черемуха» та ін.). За цикл цих робіт у 1952 р. І. С. Тургенєв був удостоєний Сталінської премії.

У 1984 р. захистив докторську дисертацію. Нині, використовуючи її досягнення, можна здійснювати дистанційний моніторинг морських і океанських акваторій, визначаючи висоту морських хвиль, напрямок течій, виявляючи антропогенні забруднення поверхні, наприклад нафтопродуктами.

У 1987 р. І. С. Тургенєву присвоєно вчене звання професора за спеціальністю «Радіолокація і радіонавігація». У 1988 р. Указом Президента України Л. Д. Кучми Івану Сергійовичу присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».