Перший політ
12 серпня — 15 серпня 1962 Павло здійснив на космічному кораблі «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів, спільно з Андріяном Ніколаєвим, який пілотував космічний корабель «Восток-3». Під час групового польоту були проведені перші експерименти з радіозв’язку між екіпажами двох кораблів в космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медико-біологічних експериментів. Попович провадив орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. В ході польоту 12 серпня 1962 року Павло Попович на прохання Сергія Корольова виконав пісню «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», яка стала першою піснею виконаною в космосі. За успішне здійснення першого у світі групового космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Попович отримав звання Героя Радянського Союзу.
Другий політ
Другий політ в космос Попович зробив 3–19 липня 1974 р. як командир екіпажу космічного корабля «Союз-14» (спільно з бортінженером Ю. П. Артюхіним). 5 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3», що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974. Сумісний політ космічного комплексу «Салют-3» — «Союз-14» продовжувався 15 діб. За час польоту космонавти досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медико-біологічні дослідження з вивчення впливу чинників космічного польоту на організм людини і визначення раціональних режимів роботи на борту станції. За цей політ на орбітальній станції «Салют-3» і космічному кораблі «Союз-14» Павлу Поповичу було повторно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Попович разом з жінкою-космонавтом Валентиною Пономарьовою повинен був скласти перший в світі змішаний екіпаж, однак запланований на 1965 рік політ корабля «Восход-4» з таким екіпажем було замінено на політ у 1966 році екіпажу з двох жінок, який так само не відбувся.
У 1965–1969 роках Попович входив до групи космонавтів, які готувалися за радянською програмою обльоту Місяця Л1/«Зонд» і під час висадки на нього Л3.
Політ пілотованого корабля «Зонд-7» за програмою обльоту Місяця було попередньо заплановано на 8 грудня 1968 року. Попович був командиром одного з трьох сформованих екіпажів. Але цей (як і наступні) політ було відмінено.
Попович також був командиром одного з екіпажів, котрі мали виконати експедиції на Місяць з висадкою на нього командира екіпажу. Однак ці польоти були відмінені після успішної висадки американців на Місяць на «Аполлоні-11» у червні 1969 року, коли стало зрозуміло, що СРСР програв у «місячних перегонах»
Павло Попович у 1968 році повинен був стати командиром екіпажу корабля «Союз-3», з яким мав стикуватися інший корабель «Союз-4» для другої стиковки пілотованих кораблів. Однак перше стикування кораблів не відбулося через катастрофу корабля «Союз-1» і для відпрацювання корабель «Союз-2» другої пари кораблів був запущений безпілотним.
Попович входив до екіпажу, який планувався на 1969 рік першого польоту воєнно-дослідницького корабля «Союз 7К-ВИ», однак ця програма була закрита у 1968 році.
Попович також входив до екіпажу, який планувався на червень 1973 року, першого польоту на першу воєнну орбітальну станцію програми «Алмаз», однак через невдалий початок польоту (розгерметизації) станції «Салют-2» політ відбувся пізніше як «Союз-14» на наступну станцію програми.
Був обраний депутатом Верховної Ради УРСР (1963–1990).
З 1993 року — генерал-майор авіації в запасі. До вересня 2009 року Павло Романович працював головою ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.
Помер 30 вересня 2009 року.
12 серпня — 15 серпня 1962 Павло здійснив на космічному кораблі «Восток-4» перший у світі груповий політ двох пілотованих кораблів, спільно з Андріяном Ніколаєвим, який пілотував космічний корабель «Восток-3». Під час групового польоту були проведені перші експерименти з радіозв’язку між екіпажами двох кораблів в космосі і взаємне фотографування, виконана широка програма науково-технічних і медико-біологічних експериментів. Попович провадив орієнтацію корабля в просторі за допомогою системи ручного управління. В ході польоту 12 серпня 1962 року Павло Попович на прохання Сергія Корольова виконав пісню «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», яка стала першою піснею виконаною в космосі. За успішне здійснення першого у світі групового космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Попович отримав звання Героя Радянського Союзу.
Другий політ
Другий політ в космос Попович зробив 3–19 липня 1974 р. як командир екіпажу космічного корабля «Союз-14» (спільно з бортінженером Ю. П. Артюхіним). 5 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3», що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974. Сумісний політ космічного комплексу «Салют-3» — «Союз-14» продовжувався 15 діб. За час польоту космонавти досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медико-біологічні дослідження з вивчення впливу чинників космічного польоту на організм людини і визначення раціональних режимів роботи на борту станції. За цей політ на орбітальній станції «Салют-3» і космічному кораблі «Союз-14» Павлу Поповичу було повторно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Попович разом з жінкою-космонавтом Валентиною Пономарьовою повинен був скласти перший в світі змішаний екіпаж, однак запланований на 1965 рік політ корабля «Восход-4» з таким екіпажем було замінено на політ у 1966 році екіпажу з двох жінок, який так само не відбувся.
У 1965–1969 роках Попович входив до групи космонавтів, які готувалися за радянською програмою обльоту Місяця Л1/«Зонд» і під час висадки на нього Л3.
Політ пілотованого корабля «Зонд-7» за програмою обльоту Місяця було попередньо заплановано на 8 грудня 1968 року. Попович був командиром одного з трьох сформованих екіпажів. Але цей (як і наступні) політ було відмінено.
Попович також був командиром одного з екіпажів, котрі мали виконати експедиції на Місяць з висадкою на нього командира екіпажу. Однак ці польоти були відмінені після успішної висадки американців на Місяць на «Аполлоні-11» у червні 1969 року, коли стало зрозуміло, що СРСР програв у «місячних перегонах»
Павло Попович у 1968 році повинен був стати командиром екіпажу корабля «Союз-3», з яким мав стикуватися інший корабель «Союз-4» для другої стиковки пілотованих кораблів. Однак перше стикування кораблів не відбулося через катастрофу корабля «Союз-1» і для відпрацювання корабель «Союз-2» другої пари кораблів був запущений безпілотним.
Попович входив до екіпажу, який планувався на 1969 рік першого польоту воєнно-дослідницького корабля «Союз 7К-ВИ», однак ця програма була закрита у 1968 році.
Попович також входив до екіпажу, який планувався на червень 1973 року, першого польоту на першу воєнну орбітальну станцію програми «Алмаз», однак через невдалий початок польоту (розгерметизації) станції «Салют-2» політ відбувся пізніше як «Союз-14» на наступну станцію програми.
Був обраний депутатом Верховної Ради УРСР (1963–1990).
З 1993 року — генерал-майор авіації в запасі. До вересня 2009 року Павло Романович працював головою ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.
Помер 30 вересня 2009 року.
Назад
