У своїй монографії «Высокоскоростное малоотходное деформирование металлов в штампах» В. Г. Кононенко показав значення та доцільність високошвидкісного навантаження для процесів об’ємного штампування. Навів дані щодо технологічних можливостей низки конструкційних матеріалів в умовах високих температур та швидкостей деформацій. Наведені методи розрахунку та приклади визначення кінематичних та енергосилових параметрів високошвидкісного деформування. Вказані методи моделювання процесів високошвидкісного об’ємного деформування та оцінено вплив визначальних факторів на параметри обробки та якість отриманих виробів. Розглянуті конструктивні особливості та технологічні можливості високошвидкісного обладнання.
Також проводив дослідження швидкісного (вибухового) безвідходного різання злитків при безперервному розливанні сталі. Як зазначав автор у своїй статті, цей метод був новим для металургії та характеризувався низкою переваг: короткочасність, яка забезпечує різання злитків у стані руху; безвідходність різання; можливість заміни газового різання на існуючих установках безперервного розливанні сталі без їх реконструкції; вибухові копри – нове обладнання в техниці, яка характеризується порівняною простотою, дешевизною, може бути виготовлено та впроваджено у найкоротші терміни.
У монографії «Высокоскоростное формоизменение и разрушение металлов» автор виклав результати досліджень з теорії високошвидкісного деформування металів під дією механічних навантажень. За цією назвою стоїть багаторічна робота наукової школи В. Г. Кононенка. За розповіддю його сучасника відома історія про те, що стало імпульсом до наукових багаторічних пошуків. По війні молодий дослідник-авіатор, вивчаючи знівечені в боях літаки, замислився над тим, як людина може використовувати силу снаряда чи кулі для мирної обробки металу. На Курській дузі побачив, які акуратні отвори у баштах танків роблять снаряди-болванки і тоді вперше сяйнула думка поставити дослід. Однак до такого досліду дорога була далекою і нелегкою. Коли Вадим Григорович став науковцем ХАІ, очолив кафедру, згуртував однодумців – і тоді було не просто добути протитанкову гармату для дослідів. Гармату поставили в підвалі інституту, відрізали ствол до казенника, останній зарядили патроном із снарядом-болванкою, у якому зробили виріз для різального інструмента. Ним вперше послужила звичайна сокира, яку співробітник ХАІ А. К. Баєв приніс із домашнього сараю. Гармату націлили на товстий брусок розігрітого металу, закріплений на бетонованій стіні, і вистрілили. Результат підтвердив сподівання: металевий холодний клин сокири легко розрубав велику товщу металу, лише обух тріснув.
Так уперше на практиці була перевірена ідея про великі можливості обробки нагрітих металів засобом високошвидкісного удару, який надає інструментові сили вибуху.
У монографії «Высокоскоростное формоизменение и разрушение металлов» автор виклав результати досліджень з теорії високошвидкісного деформування металів під дією механічних навантажень. За цією назвою стоїть багаторічна робота наукової школи В. Г. Кононенка. За розповіддю його сучасника відома історія про те, що стало імпульсом до наукових багаторічних пошуків. По війні молодий дослідник-авіатор, вивчаючи знівечені в боях літаки, замислився над тим, як людина може використовувати силу снаряда чи кулі для мирної обробки металу. На Курській дузі побачив, які акуратні отвори у баштах танків роблять снаряди-болванки і тоді вперше сяйнула думка поставити дослід. Однак до такого досліду дорога була далекою і нелегкою. Коли Вадим Григорович став науковцем ХАІ, очолив кафедру, згуртував однодумців – і тоді було не просто добути протитанкову гармату для дослідів. Гармату поставили в підвалі інституту, відрізали ствол до казенника, останній зарядили патроном із снарядом-болванкою, у якому зробили виріз для різального інструмента. Ним вперше послужила звичайна сокира, яку співробітник ХАІ А. К. Баєв приніс із домашнього сараю. Гармату націлили на товстий брусок розігрітого металу, закріплений на бетонованій стіні, і вистрілили. Результат підтвердив сподівання: металевий холодний клин сокири легко розрубав велику товщу металу, лише обух тріснув.
Так уперше на практиці була перевірена ідея про великі можливості обробки нагрітих металів засобом високошвидкісного удару, який надає інструментові сили вибуху.
Відтак науковці почали займатись дослідженнями у цій галузі. У 70-ті роки науковою школою В. Г. Кононенка була створена машина імпульсного різання «Мир». Машина була простою: два клини – ножі під дією вибуху газів зверху і знизу в одну мить розрубували розігріту (під час безперервного розливання сталі) смугу товщиною 15–30 см. Машина мала успіх. Впроваджена на металургійних заводах машина вже першого року експлуатації дала понад десять мільйонів карбованців економії, забезпечила безвідходну технологію. На машину були куплені ліцензій передових закордонних фірм. Раніше суцільна смуга розжареного металу при безперервному розливанні сталі розрізалась газовими різаками, які рухались на супорті. Як наслідок: дим, кіптява, шум. На одному розрізі в повітря вилітало кілька кілограм металу. Новий метод обробки без відходів, кіптяви і шуму.
Назад
