Вадим Григорович Кононенко народився 8 липня 1920 року в м.Ізюмі Харківської області в сім’ї службовця. У 1928 році вступив до Ізюмської середньої школи, яку закінчив з відзнакою в 1938 році і без вступних іспитів був зарахований студентом 1-го курсу літакобудівного факультету Харківського авіаційного інституту.
У 1944 році він з відзнакою закінчив інститут і комісією з персонального розподілу молодих спеціалістів його було направлено на кафедру технології літакобудування (нині кафедра технології виробництва літальних апаратів). Спочатку В. Г. Кононенко працював на кафедрі на посаді старшого лаборанта. З вересня 1945 року В. Г. Кононенко працював асистентом, в 1949 році був переведений на посаду старшого викладача кафедри.
У 1948 році Вадим Григорович успішно захистив дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Його дисертація присвячена дослідженню маловивченого і складного процесу ротаційного витягування. Виконані ним дослідження та розроблені практичні рекомендації дозволили підняти на новий якісний щабель практику токарно-давильних робіт.
У 1952 році В. Г. Кононенко було затверджено у вченому званні доцента. У п’ятдесятих роках розпочався активний розвиток машинобудування і металургії, тому постала необхідність у пошуку нових методів обробки металів. З кінця сорокових років В. Г. Кононенко інтенсивно займався теорією і практикою високошвидкісного деформування і руйнування матеріалів. Підсумком його роботи став успішний захист в 1964 році дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук.
Поряд з науково-педагогічною діяльністю Вадим Григорович займається розвитком кафедр літакобудівного факультету та інституту. З 1949 по 1952 рік він працює заступником декана, а з 1952 по 1957 рік деканом літакобудівного факультету ХАІ. У 1961 році В. Г. Кононенко обирається на посаду завідувача кафедри виробництва літальних апаратів, яку він очолював до 1983 року. У травні 1976 року наказом Міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР В. Г. Кононенко призначається ректором Харківського авіаційного інституту.
Під його керівництвом відбулися значні структурні зміни в інституті. На основі радіотехнічного факультету створюються два нових факультета – факультет систем управління і факультет радіотехнічних систем літальних апаратів (1977); організовується факультет літальних апаратів (1980).
Було сформовано навчально-науково-виробничу базу: ХАІ – науково-дослідницькі інститути – дослідно-конструкторські бюро – спільно галузеві підприємства. Завдяки цьому студенти мали змогу проходити практику. Також створення цієї бази стало основою для організації на підприємствах філіалів факультетів, кафедр та філіалів кафедр ХАІ в Запоріжжі, Києві, Харкові, Дніпрі.
Було закінчено будівництво гуртожитку № 11 на 1008 місць, організовано базу відпочинку «Пролісок» на березі Салтівського водосховища для студентів та співробітників інституту. Закінчено будівництво навчально-спортивного корпусу (легкоатлетичного манежу). У спортивно-оздоровчому таборі «Ікар» в Криму почала працювати їдальня на 400 місць та дім молодих спеціалістів на 98 квартир, закінчилось будівництво актового залу інституту на 1200 місць та гуртожитку № 12 на 1008 місць. Почав працювати санаторій-профілакторій «Авіатор» для студентів та співробітників, було розпочато будівництво навчального корпусу факультету літальних апаратів.
Вадим Григорович Кононенко був одним з провідних фахівців країни в галузі використання імпульсних джерел енергії для високошвидкісного деформування металів в різних галузях машинобудування та металургії, а також в галузі складально-монтажних робіт і випробувань літальних апаратів та їх агрегатів. За його ініціативою і під його науковим керівництвом була створена і успішно розвивалася Харківська наукова школа деформування і руйнування матеріалів ударом жорсткого тіла.
У 1975 р. у Харківському авіаційному інституті було розпочато дослідження термоімпульсного видалення задирок та інших забруднень з поверхонь деталей, що стало продовженням робіт із створення імпульсних машин для технологічних цілей.
В. Г. Кононенко є автором понад 290 наукових праць, понад 400 винаходів, 80 патентів і однієї реалізованої ліцензії. Одночасно з цим він підготував 54 кандидата технічних наук, надав наукові консультації та практичну допомогу при підготовці п’яти докторських дисертацій, відзначений двома дипломами Пошани і шістьма медалями ВДНГ СРСР.
Вперше у практиці патентно-ліцензійної роботи ВУЗів колишнього СРСР була реалізована у 1970 році ліцензія всесвітньо відомій фірмі «Демаг» (ФРН) на технологічний процес і високошвидкісне обладнання для безвідходного розрізання зливків на машинах безперервного розливу сталі.
Підприємства, на яких були впроваджені наукові розробки, виконані під науковим керівництвом професора, д.т.н. В. Г. Кононенка :
1. Узбекський металургійний завод (г. Бекабад)
2. Завод Сібелектросталь (м. Красноярськ)
3. Сарканайск металург (м. Лієпая)
4. Металургійний завод (м. Рибниця. Молдавія)
5. Південний машинобудівний завод (м. Дніпро)
6. Красноярський машинобудівний завод (м. Красноярськ)
7. Харківський авіаційний завод (м. Харків)
8. Воронезький авіаційний завод (м. Воронеж)
9. Машинобудівний завод ім. Малишева (м. Харків)
10. Куйбишевський металургійний завод (м. Куйбишев)
11. Лозівський ковальсько-механічний завод (м. Лозова)
12. Фірма Демаг (Німеччина), виготовлена серія машин імпульсного різання за ліцензією ХАІ
13. Харківський турбінний завод (м. Харків)
14. Ступинский металургійний завод (м. Ступіно)
15. Завод Дніпроспецсталь (м. Запоріжжя)
16. Азовський завод ковальсько-пресового обладнання. (м. Азов)
17. Челябінський завод дорожніх машин ім. Колюшенко. (м. Челябінськ)
18. Завод «Буревісник» (м. Гатчина)
19. Харківський завод алюмінієво-бронзових сплавів (м. Харків)
20. Вторчермет (м. Харків)
21. ВО «Пролетарський завод» (м. Ленінград)
22. ВНІТІ- галузевий технологічний ВНШ оборонної промисловості, розроблено серійне обладнання і технологія для авіаційної промисловості (м. Ленінград)
23. Виробництво боєприпасів (м. Пенза)
24. Виробництво артилерійських систем, завод «Барикади» (м. Волгоград)
У 1944 році він з відзнакою закінчив інститут і комісією з персонального розподілу молодих спеціалістів його було направлено на кафедру технології літакобудування (нині кафедра технології виробництва літальних апаратів). Спочатку В. Г. Кононенко працював на кафедрі на посаді старшого лаборанта. З вересня 1945 року В. Г. Кононенко працював асистентом, в 1949 році був переведений на посаду старшого викладача кафедри.
У 1948 році Вадим Григорович успішно захистив дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. Його дисертація присвячена дослідженню маловивченого і складного процесу ротаційного витягування. Виконані ним дослідження та розроблені практичні рекомендації дозволили підняти на новий якісний щабель практику токарно-давильних робіт.
У 1952 році В. Г. Кононенко було затверджено у вченому званні доцента. У п’ятдесятих роках розпочався активний розвиток машинобудування і металургії, тому постала необхідність у пошуку нових методів обробки металів. З кінця сорокових років В. Г. Кононенко інтенсивно займався теорією і практикою високошвидкісного деформування і руйнування матеріалів. Підсумком його роботи став успішний захист в 1964 році дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук.
Поряд з науково-педагогічною діяльністю Вадим Григорович займається розвитком кафедр літакобудівного факультету та інституту. З 1949 по 1952 рік він працює заступником декана, а з 1952 по 1957 рік деканом літакобудівного факультету ХАІ. У 1961 році В. Г. Кононенко обирається на посаду завідувача кафедри виробництва літальних апаратів, яку він очолював до 1983 року. У травні 1976 року наказом Міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР В. Г. Кононенко призначається ректором Харківського авіаційного інституту.
Під його керівництвом відбулися значні структурні зміни в інституті. На основі радіотехнічного факультету створюються два нових факультета – факультет систем управління і факультет радіотехнічних систем літальних апаратів (1977); організовується факультет літальних апаратів (1980).
Було сформовано навчально-науково-виробничу базу: ХАІ – науково-дослідницькі інститути – дослідно-конструкторські бюро – спільно галузеві підприємства. Завдяки цьому студенти мали змогу проходити практику. Також створення цієї бази стало основою для організації на підприємствах філіалів факультетів, кафедр та філіалів кафедр ХАІ в Запоріжжі, Києві, Харкові, Дніпрі.
Було закінчено будівництво гуртожитку № 11 на 1008 місць, організовано базу відпочинку «Пролісок» на березі Салтівського водосховища для студентів та співробітників інституту. Закінчено будівництво навчально-спортивного корпусу (легкоатлетичного манежу). У спортивно-оздоровчому таборі «Ікар» в Криму почала працювати їдальня на 400 місць та дім молодих спеціалістів на 98 квартир, закінчилось будівництво актового залу інституту на 1200 місць та гуртожитку № 12 на 1008 місць. Почав працювати санаторій-профілакторій «Авіатор» для студентів та співробітників, було розпочато будівництво навчального корпусу факультету літальних апаратів.
Вадим Григорович Кононенко був одним з провідних фахівців країни в галузі використання імпульсних джерел енергії для високошвидкісного деформування металів в різних галузях машинобудування та металургії, а також в галузі складально-монтажних робіт і випробувань літальних апаратів та їх агрегатів. За його ініціативою і під його науковим керівництвом була створена і успішно розвивалася Харківська наукова школа деформування і руйнування матеріалів ударом жорсткого тіла.
У 1975 р. у Харківському авіаційному інституті було розпочато дослідження термоімпульсного видалення задирок та інших забруднень з поверхонь деталей, що стало продовженням робіт із створення імпульсних машин для технологічних цілей.
В. Г. Кононенко є автором понад 290 наукових праць, понад 400 винаходів, 80 патентів і однієї реалізованої ліцензії. Одночасно з цим він підготував 54 кандидата технічних наук, надав наукові консультації та практичну допомогу при підготовці п’яти докторських дисертацій, відзначений двома дипломами Пошани і шістьма медалями ВДНГ СРСР.
Вперше у практиці патентно-ліцензійної роботи ВУЗів колишнього СРСР була реалізована у 1970 році ліцензія всесвітньо відомій фірмі «Демаг» (ФРН) на технологічний процес і високошвидкісне обладнання для безвідходного розрізання зливків на машинах безперервного розливу сталі.Підприємства, на яких були впроваджені наукові розробки, виконані під науковим керівництвом професора, д.т.н. В. Г. Кононенка :
1. Узбекський металургійний завод (г. Бекабад)
2. Завод Сібелектросталь (м. Красноярськ)
3. Сарканайск металург (м. Лієпая)
4. Металургійний завод (м. Рибниця. Молдавія)
5. Південний машинобудівний завод (м. Дніпро)
6. Красноярський машинобудівний завод (м. Красноярськ)
7. Харківський авіаційний завод (м. Харків)
8. Воронезький авіаційний завод (м. Воронеж)
9. Машинобудівний завод ім. Малишева (м. Харків)
10. Куйбишевський металургійний завод (м. Куйбишев)
11. Лозівський ковальсько-механічний завод (м. Лозова)
12. Фірма Демаг (Німеччина), виготовлена серія машин імпульсного різання за ліцензією ХАІ
13. Харківський турбінний завод (м. Харків)
14. Ступинский металургійний завод (м. Ступіно)
15. Завод Дніпроспецсталь (м. Запоріжжя)
16. Азовський завод ковальсько-пресового обладнання. (м. Азов)
17. Челябінський завод дорожніх машин ім. Колюшенко. (м. Челябінськ)
18. Завод «Буревісник» (м. Гатчина)
19. Харківський завод алюмінієво-бронзових сплавів (м. Харків)
20. Вторчермет (м. Харків)
21. ВО «Пролетарський завод» (м. Ленінград)
22. ВНІТІ- галузевий технологічний ВНШ оборонної промисловості, розроблено серійне обладнання і технологія для авіаційної промисловості (м. Ленінград)
23. Виробництво боєприпасів (м. Пенза)
24. Виробництво артилерійських систем, завод «Барикади» (м. Волгоград)
Назад
