Ванін Георгій Андрійович
17.07.1930, м. Новоросійськ, Краснодарський край – 30.08.2008
Ванін (до 1973 р. – Ван-Фо-Фи) Георгій Андрійович – видатний учений у галузі механіки деформованого твердого тіла, кандидат технічних наук (1959 р.), доктор технічних наук (1966 р., тема дисертації «Основы теории полимерных тел с ориентированной структурой», професор. Член Національного комітету СРСР з теоретичної та прикладної механіки АН СРСР (з 1976 р.), заслужений діяч наук УРСР (1982 р.).
У 1955 р. закінчив з відзнакою Харківський авіаційний інститут.
Науковою роботою почав займатися ще у студентські роки. У 1953 р. за успішне виконання науково-дослідної роботи «Решение статически неопределимых систем графоаналитическим методом» його було відзначено грамотою Головного управління вищої освіти Міністерства культури СРСР.
Після закінчення інституту Георгій Андрійович був направлений до підприємства п/с-4 (КБ ім. О. К. Антонова, м. Київ), де він працював у відділі міцності з 1955 р. по 1957 р. У 1957 р. Г. А. Ванін вступив до аспірантури Інституту будівельної механіки (нині – Інститут механіки) АН УРСР.
У 1962 р. став завідувачем лабораторії Інституту механіки АН УРСР. У 1967 р. – начальник відділу механіки композиційних середовищ, а з 1973 р. – заступник директора з наукової роботи. У цей час Г. А. Ванін створив і очолив технологічний центр з композитних конструкцій (Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту механіки зі склопластиків), де був першим директором понад 10 років.
Георгій Андрійович багато років вів викладацьку роботу (за сумісництвом). З 1967 р. – професор кафедри вищої математики Інституту цивільної авіації, а згодом – професор кафедри вищої математики Київського інженерно-будівельного інституту.
У 1988 р. Г. А. Ванін переїхав до м. Москви та очолив лабораторію механіки композиційних матеріалів Інституту машинознавства (ІМАШ) ім. А. А. Благонравова АН СРСР. У цей період він займався дослідженнями фізико-механічних перспективних матеріалів та конструкцій нової техніки на основі композицій з полімерів та скляних, вугільних і органічних волокон, а також металів, їх окислів та інших хімічних сполучень. Він розробив теорію прогнозу фізико-механічних властивостей багатокомпонентних композиційних матеріалів волокнистої структури, розвинув методи розрахунку елементів конструкцій при різних експлуатаційних умовах.
Георгій Андрійович був членом редколегій наукових журналів «Известия РАН. Механика твердого тела», «Прикладная механика» (НАН, Україна) і «Механика композитных материалов» (Латвійська АН), був членом вченої і дисертаційної рад ІМАШ РАН.
Протягом наукової діяльності Георгій Андрійович приділяв велику увагу підготовці кваліфікованих наукових кадрів. Він є основоположником наукової школи, яка підготувала п’ять докторів і 17 кандидатів наук.
Г. А. Ванін є автором семи авторських свідоцтв, понад 400 наукових праць і шести монографій. Матеріали із 15-ти наукових праць Г. А. Ваніна включені до другого тому «Механика композиционных материалов» восьмитомної монографії «Композиционные материалы», виданої Academic Press New York-London 1974 року.
Г. А. Ванін був нагороджений медаллю «Изобретатель СССР» і численними грамотами. Він також був відзначений почесними медалями інших держав – В'єтнаму і Китайської народної республіки.
