Доценко Юрій Миколайович
15.06.1939, м. Мерефа, Харківська обл.
Доценко Юрій Миколайович – кандидат технічних наук (1973 р., тема дисертації «Исследование и разработка контактных методов измерения температуры рабочего тела при испытаниях авиационных газотурбинных двигателей»), член-кореспондент Української нафтогазової академії (1996 р.).
У 1962 р. закінчив Харківський авіаційний інститут.
Протягом 1962–1974 рр. працював у ХАІ на кафедрі конструкції авіаційних двигунів.
У 1974 р. був запрошений на посаду старшого наукового співробітника до лабораторії компресорних станцій та холодильних установок Українського науково-дослідного інституту газу («УкрНДІгаз»). У 1975 р. Юрія Миколайовича перевели до СКБ «Турбогаз-машина», створеного на базі цієї лабораторії Міністерством газової промисловості СРСР.
З 1975 р. Ю. М. Доценко працював у ВНВО «Союзтурбогаз» (нині – ПрАТ «Турбогаз»). Обіймав посади старшого наукового співробітника, завідувача сектора, завідувача відділу, завідувача лабораторії, заступника генерального директора з наукової роботи, заступника головного інженера, заступника головного конструктора, головного конструктора, головного спеціаліста з енерготехнічного обладнання. Був керівником і відповідальним виконавцем низки науково-дослідних робіт зі створення газопромислового обладнання на базі авіаційних і суднових двигунів та турбохолодильної техніки. Під його керівництвом виконано науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи зі створення блочно-комплектного технологічного обладнання для будівництва Юліївського нафтогазоконденсатного родовища України, малогабаритних блочно-комплектних установок для підготовки та переробки природного газу, конденсату і нафти на малодебетних свердловинах.
Протягом 1981–1994 рр. був заступником Голови науково-технічної ради ВНВО «Союзтурбогаз» та членом науково-технічної ради ДНВП «Турбогаз».
Ю. М. Доценко опублікував 41 наукову працю, у тому числі п’ять авторських свідоцтв і один патент, зареєстрований у Державному реєстрі Російської Федерації.
Нагороджений золотою медаллю ВДНГ СРСР (1990 р.) і грамотою Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України.
