Слюняєв Микола Миколайович

25.10.1940, м. Маріуполь, Донецька обл.

Слюняєв Микола Миколайович – кандидат технічних наук (1976 р.), заступник керівника 4-ї робочої групи України у Міжагентському комітеті боротьби з техногенним забрудненням космосу (2000 р.), академік НАН України (2004 р.).

Закінчив факультет літальних апаратів Харківського авіаційного інституту (1963 р.).

Після навчання працював у КБ «Південне» (нині – Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М. К. Янгеля»): інженер (1963–1966 рр.), старший інженер, начальник групи (1966–1979 рр.), старший науковий співробітник (1979–1990 рр.), начальник сектора (1990–2003 рр.). З 2003 р. – вчений секретар ради ДКБ «Південне».

Микола Миколайович зробив значний внесок у розробку бойових блоків міжконтинентальних балістичних ракет, а також засобів подолання протиракетної оборони. Керував дослідженнями з розробки апаратів нетрадиційної форми, що входять у атмосферу. Досліджував особливості штучно створених вихорів у пристінковому потоці під час руху в атмосфері у діапазоні швидкостей від дозвукових до гіперзвукових. У результаті цих досліджень розробив технічний вигляд автомобіля на дозвукових швидкостях і апаратів, що входять в атмосферу з орбіти, для порятунку людей у зонах катастроф.

М. М. Слюняєв є автором 92 винаходів і концепції створення протиастероїдного ракетного комплексу і ракетного комплексу для видалення радіоактивних відходів у далекий космос. У 1995 р. запропонував новий напрямок досліджень боротьби з техногенним забрудненням навколоземного космічного простору.

Нагороджений медаллю ім. М. К. Янгеля (1998 р.), грамотою Державного департаменту інтелектуальної власності України за «вагомий внесок у розробку унікальних об'єктів, що мають світове значення для розвитку космічної науки та техніки» (2004 р.).