Гончар Андрій Савич
21.02.1925, с. Новгородка, Дніпропетровська обл. – 16.02.2003
Гончар Андрій Савич – конструктор ракетної техніки, лауреат Державної премії СРСР за участь у створенні першої міжконтинентальної балістичної ракети 8К64.
У 1942 р. добровольцем пішов на фронт. Брав участь в обороні Північного Кавказу, звільненні Варшави і взятті Берліна.
У 1950 р. А. С. Гончар вступив до Харківського авіаційного інституту, який закінчив з відзнакою в 1956 р. Після навчання був направлений на завод «Комунар».
У 1959 р. перейшов до новоствореного ДКБ-692 (ПАО «ХАРТРОН») на посаду начальника балістичної лабораторії. З 1964 р. працював начальником відділу систем наведення ДКБ-692. З 1959 р. по 1974 р. керував розробкою систем наведення для стратегічних ракетних комплексів.
З 1974 р. Андрій Савич – головний конструктор системи управління транспортного корабля постачання ракетно-космічного комплексу «Алмаз». З 1979 р. – головний конструктор комплексу автономного управління надважкої ракети-носія «Енергія».
А. С. Гончар нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни I ступеня, медалями «За отвагу», «За оборону Кавказа», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» Також нагороджений орденом Леніна (за успішний запуск ракети «Енергія») і двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Почета».
