Зайченко Георгій Васильович
10.06.1915, м. Слов'янськ – 17.07.2004, м. Челябінськ
Зайченко Георгій Васильович – діяч радянської промисловості, директор Челябінського тракторного заводу, депутат Верховної Ради СРСР трьох (7, 8 і 9) скликань (1966–1979 рр.). Герой Соціалістичної Праці (05.08.1966 р.).
Георгій Васильович спочатку навчався у Краматорському інституті важкого машинобудування. У 1935 р. після злиття інституту з іншим – Донецьким індустріальним – він у числі 40 кращих студентів був направлений для продовження освіти до Харківського авіаційного інституту. За рік до закінчення вузу (1938 р.) прийшов працювати на Харківський паровозобудівний завод.
У січні 1939 р. В. Г. Зайченко закінчив інститут з відзнакою за спеціальністю «інженер-механік» і отримав направлення на Державний союзний завод № 75 (Харківський завод транспортного машинобудування ім. В. А. Малишева) у бюро технічного контролю цеху складання і випробування двигунів нового підприємства. Працював контрольним майстром, помічником начальника відділу технічного контролю (ВТК) всього заводу. Опісля став начальником вимірювальної лабораторії, бюро технічного контролю, моторного виробництва, потім – заступником начальника ВТК моторного виробництва.
У 1949 р. Г. В. Зайченко був призначений начальником моторного виробництва заводу. З січня 1952 р. керував промисловим відділом Челябінського міськкому партії.
У жовтні 1954 р. Георгій Васильович призначений завідувачем промислового відділу Челябінського обкому КПРС. У 1961 р. повернувся на Челябінський тракторний завод, на посаду директора і очолював підприємство протягом 18 років.
З 1971 р. працював Генеральним директором виробничого об'єднання «Челябінський тракторний завод ім. В. І. Леніна».
1979 року Георгій Васильович вийшов на пенсію, але продовжив працювати на заводі до 26 березня 2002 р. провідним інженером-конструктором проектного управління.
Г. В. Зайченко нагороджений медаллю «Серп і Молот», орденами Леніна, Жовтневої Революції (1971 р.), Трудового Червоного Прапора (1977 р.), Червоної Зірки (1945 р.), «Знак Пошани» (1945 р., 1957 р.). Має звання Почесний залізничник і Почесний громадянин м. Челябінська (2000 р.).
