Водолажський (Заплюйсвічка) Віталій Петрович

05.07.1940, м. Богодухів, Харківська обл.

Водолажський (Заплюйсвічка) Віталій Петрович – викладач, керівник, учений, кандидат технічних наук (1995 р., тема дисертації: «Исследование технологии формообразования законцовок трубопроводов из алюминиевых сплавов комбинированным нагружением эластичной средой на электромагнитном ударном оборудовании».).

В. П. Заплюйсвічка закінчив Харківський технікум промислового транспорту (1961 р.). У 1961–1964 рр. служив у лавах Радянської Армії у м. Сталінграді (нині м. Волгоград), у Качинському авіаційному училищі. У 1964–1969 рр. навчався у Харківському авіаційному інституті. Під час навчання одружився з Лідією Водолажською та взяв прізвище дружини.

У 1969–1974 рр. працював старшим інженером-технологом на заводі ім. Ф. Е. Дзержинського (ФЕД).

У 1974–1979 рр. В. П. Водолажський очолював промисловий відділ Київського райкому КП м. Харкова.

У 1979–1990 рр. працював заступником директора з навчальної роботи Харківського автотранспортного технікуму ім. С. Орджонікідзе, у 1991–2018 рр. – директором. Під його керівництвом за фахом «Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів», «Організація та регулювання дорожнього руху» розроблено стандарт вищої освіти, за яким навчаються студенти всіх технічних вузів України I–II ступенів акредитації.

В. П. Водолажський автор 12 наукових статей, має два винаходи. Відмінник освіти України, радник Інженерної академії наук, член обкому профспілки працівників автотранспорту та дорожнього господарства. 2002 року став кращим у номінації «Ректор третього тисячоліття» міжнародного рейтингу «Золота Фортуна», його нагороджено дипломом міжнародної виставки «Сучасна освіта в Україні–2000».

Віталію Петровичу присвоєно військові звання лейтенанта-інженера (1971 р.) і старшого лейтенанта-інженера (1982 р.).

Почесний член Харківської обласної організації Національної спілки письменників України. Написав роман «Почему наше село называется Белка»; випустив збірки 200 віршів «Хлібне поле», «Набір слів – не біда»; збірки 130 пісень «Вино надії», «Все шукаю квіти з перлами»; є автором водевілю «Збритий вус». Грає на кларнеті, саксофоні, домрі. Брав активну участь у постановках художньої самодіяльності технікуму. 11 грудня 2019 року на XIII обласному конкурсі ім. А. С. Масельського на кращий літературний твір у номінації «Драматургія» за радіоп’єсу «Богдан Хмельницкий» виборов друге місце і отримав премію.