Вітер Петро Якимович
10.10.1923, с. Миронівка, Київська обл. – 04.10.2003, м. Самара
Вітер Петро Якимович – керівник авіаційної промисловості, кандидат технічних наук, автор багатьох винаходів, статей і монографій.
На початку Другої світової війни почав працювати слюсарем-складальником на Харківському авіаційному заводі. Після евакуації заводу його було призвано до армії й направлено до школи авіамеханіків в Іркутську. Закінчивши школу механіків, П. Я. Вітер протягом 1943–1946 рр. служив авіамеханіком.
1951 року закінчив Харківський авіаційний інститут з відзнакою й отримав диплом інженера-механіка. Його було направлено на роботу на завод № 24 (Куйбишевський моторобудівний завод ім. Фрунзе), де пройшов шлях до головного інженера заводу. У 1968–1983 рр. очолював Казанський моторобудівний завод (нині КМВО) і був організатором освоєння випуску двигунів: НК-8-2 для літаків Ту-154 (1969 р.), НК-86 для широкофюзеляжного літака Іл-86 (1975 р.). Під керівництвом Петра Якимовича багато що робилося вперше в історії світового двигунобудування: освоєно виробництво привідних газотурбінних двигунів НК-16СТ для газоперекачувальних станцій, що використовувалися на магістральних трубопроводах країни, уведено в серійне виробництво виготовлення лопаток першого й другого ступенів турбін методом спрямування кристалізації, упроваджено вироблення багатьох деталей з титану, застосування багатофорсункових камер згоряння.
У 1983–1990 рр. Петро Якимович був директором Куйбишевської філії НДІ авіаційного двигунобудування.
З 1990 р. – був на пенсії. Жив у м. Казані, де його іменем названо вулицю, що проходить поруч із КМВО.
П. Я. Вітер – Герой Соціалістичної праці, має такі нагороди: три ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Почета», золота медаль «Серп и Молот».
