Бабський Віталій Генріхович

27.07.1941, м. Кіровоград – 21.06.1991

Бабський Віталій Генріхович – фахівець з молекулярної біології та генетики, теорії та практики електрофорезу, кандидат фізико-математичних наук (1969, тема дисертації «О возникновении стационарной тепловой конвекции в условиях невесомости»), доктор хімічних наук (1991 р., тема дисертації «Теория массопереноса в электрофоретических процессах»), старший науковий співробітник Інституту молекулярної біології та генетики Академії наук УРСР.

Після закінчення Харківського авіаційного інституту та аспірантури з теоретичної та математичної фізики при Харківському фізико-технічному інституті низьких температур В. Г. Бабський переїжджає до Києва. З цього часу його наукова і громадська діяльність була тісно пов'язана з Інститутом молекулярної біології і генетики АН УРСР. Тут він очолив і по суті заново створив лабораторію інструментальних методів дослідження. Ним була розроблена універсальна математична модель для різних видів електрофорезу в умовах гравітації і невагомості, керував секцією електрофорезу Наукової ради з хроматографії АН СРСР.

У 1979 р. за видатні досягнення в галузі космічної мікробіології В. Г. Бабський удостоєний Державної премії УРСР. В останні роки в лабораторії, яку очолював В. Г. Бабський, проводилися численні дослідження з комп'ютерної підтримки фізико-хімічного експерименту.

В. Г. Бабський приділяв велику увагу підготовці й вихованню наукових кадрів. За його активною участю на базі інституту було організовано філію кафедри біохімії Київського держуніверситету за спеціальністю «Молекулярна біологія».