Лівінський Микола Петрович

1941 – 21.11.2018

Лівінський Микола Петрович – кандидат в майстри спорту, старший інструктор.

У 1969 р. закінчив Харківський авіаційний інститут. Будучи студентом ХАІ, М. П. Лівінський захоплювався лижами, альпінізмом, важкою атлетикою, парашутним спортом (здійснив 41 стрибок) і став у 1968 р. інструктором з туризму. Разом із своїм однокурсником офіційно оформив маршрутні документи в спортклубі ХАІ і здійснив три велопоходи по Харківській області та Україні.

Восени 1969 р. у Харківському міському клубі туристів М. П. Лівінському було запропоновано організувати секцію велотуризму, за що він з ентузіазмом і взявся. Навесні 1976 р. Республіканська рада з туризму та екскурсій ухвалила рішення про створення республіканської комісії з велотуризму з методичним центром у Харкові. Її очолив Микола Петрович.

На заводі ім. Малишева він пройшов шлях від інженера до начальника відділу кадрів. Будучи керівником велотуристської секції при спортклубі «Металіст» заводу ім. Малишева, у 1983 р. М. П. Лівінський за участю інженерів заводу, завдяки підтримці редколегії газети «Вечірній Харків» і адміністрації спортклубу провів багатоденну велоестафету Фатеж–Слов'яногорськ, присвячену 100-річчю від дня народження Ф. А. Сергєєва (Артема).

Харківська обласна веломаршрутна кваліфікаційна комісія під беззмінним головуванням М. П. Лівінського давала консультації, розглядала і розглядає заявочні документи з усіх регіонів України. Завдяки Миколі Петровичу харківськими велотуристами були створені перші «Тимчасові правила змагань з техніки велосипедного туризму», які затверджені Республіканською радою з туризму та екскурсій і на підставі яких проводилися змагання на всіх рівнях.

З подачі Миколи Петровича доброю традицією стало для харківських спортсменів проходження дуже складних веломаршрутів, які ніхто до цього не проходив. Це були походи вищих категорій складності у тундрі і тундро-тайгових районах (Кольський півострів, Полярний Урал та ін.), тайзі (Забайкалля, Прибайкалля, Далекий Схід та ін.), гірничо-тайгових районах (Алтай, Саяни, Камчатка та ін.), пустинних районах (Кара-Кум, Кизил-Кум та ін.), у горах (Кавказ, Урал, Памір та ін.). Учасники більшості з цих походів зайняли призові місця на чемпіонатах СРСР і України.