Стахов Олексій Петрович

Стахов Олексій Петрович

07.05.1939, смт Партизани, Херсонська область

Стахов Олексій Петрович – український математик, винахідник і інженер, який зробив внесок в теорію чисел Фібоначчі і «золотий перетин» та їх застосування в комп'ютерних науках та теорії і техніці вимірювань. Кандидат технічних наук в області технічної кібернетики (1966), доцент (1968), доктор технічних наук в області обчислювальної техніки (1972), професор (1974), академік Академії інженерних наук України (1992).
 
У 1956–1959 рр. навчався в Київському політехнічному інституті. Завершив інженерну освіту в Харківському авіаційному інституті (1959–1961 рр.).
 
Від 1966 р. до 1971р. – асистент, доцент Харківського інституту радіоелектроніки. У 1971–1977 рр. – завідувач кафедри інформаційно-вимірювальної техніки Таганрозького радіотехнічного інституту. Завідувач кафедри обчислювальної техніки Вінницького політехнічного інституту. У 1989–1995 рр. – завідувач кафедри прикладної математики та обчислювальних систем Вінницького технічного університету. У 1997–2003 рр. – завідувач кафедри інформатики Вінницького державного аграрного університету.
 
Створив новий напрям в теорії виміру – алгоритмічну теорію вимірювання. Розробив новий науковий принцип – узагальнений принцип золотого перетину. Розробив математичну теорію гармонії, як новий міждисциплінарний напрямок, що стосується основ математики, теоретичної фізики та комп'ютерної науки і математичної освіти.
 
Розробив проект Музею гармонії і золотого перетину, як колекції всіх творінь природи, науки і мистецтва, заснованих на золотому перетині. У цій області опублікував близько 300 наукових робіт, серед них 15 книг.