Артеменко Микола Павлович

Артеменко Микола Павлович

1916, с. Юнаківка, Сумська обл. – 2004

Артеменко Микола Павлович – фахівець у галузі будівництва авіадвигунів. Проводив дослідження у галузі розрахування та проектування механічних передач та гідро-, газо-, статодинамічних опор високошвидкісних машин, доктор технічних наук (1978 р., тема дисертації «Исследование и проектирование высокоскоростных гидростатических подшипников агрегатов КЭУ и ЖРД»), професор, заслужений діяч науки і техніки.

У 1932–1938 рр. М. П. Артеменко навчався на робітфаку, який закінчив із золотою медаллю. У 1938 р. вступив до Харківського авіаційного інституту, паралельно з навчанням працював у конструкторському бюро при кафедрі авіаційних двигунів під керівництвом А. М. Люльки, Г. Ф. Проскури, Р. В. Піхтовнікова. У 1944 р., перебуваючи в евакуації в Казані, закінчив Харківський авіаційний інститут і спочатку працював на кафедрі технології авіадвигунів, а відразу після повернення інституту з евакуації – на кафедрі теорії машин і механізмів і деталей машин. М. П. Артеменко брав участь у розробленні перших у Радянському Союзі навчальних лабораторних установок з деталей машин і методики проведення лабораторних робіт, які дозволили впровадити лабораторний практикум не тільки в ХАІ, але й в інших навчальних закладах. З 1952 р. і протягом 29 років Микола Павлович працював деканом авіадвигунобудівного факультету, а потім – проректором інституту з навчальної роботи (1981–1988 рр.). Під його опікою і постійним контролем ефективно функціонувала чітка і логічна програма навчання студентів від 1-го курсу до захисту курсових проектів, що дозволило забезпечити високий рівень підготовки випускників інституту, про що неодноразово зазначалося у відгуках провідних підприємств України і Радянського Союзу, де працювали випускники Харківського авіаційного інституту. У 1962 р. Микола Павлович очолив кафедру деталей машин і теорії машин і механізмів і керував нею 34 роки.

Основні наукові праці Миколи Павловича присвячені розрахунку і проектуванню підшипників ковзання гідростатичного і гідродинамічного типів, а також важконавантажених зубчастих передач. М. П. Артеменко – автор 4 монографій, 8 навчальних посібників, а також багатьох статей і методичних посібників, виданих в СРСР і за кордоном, 30 авторських свідоцтв і близько 300 публікацій, у тому числі наукових доповідей на всесоюзних і республіканських конференціях. М. П. Артеменко створив свою наукову школу, підготував 5 докторів і 23 кандидати технічних наук.

Трудова діяльність М. П. Артеменка відзначена орденами Трудового Червоного Прапора (1986 р.) і «Знак Почета» (1961 р.), медалями «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.», «За довголітню сумлінну працю», удостоєний звань «Заслужений діяч науки УРСР» (1980 р.), «Почесний авіабудівник» (1986 р.), «Ветеран космонавтики Росии» (2000 р.).