Бажин Ігор Іванович
13.04.1941, м. Харків
Бажин Ігор Іванович – фахівець у галузі літакобудування. Кандидат технічних наук (1970 р., тема дисертації «Динамика фундаментной части технологических установок для штамповки взрывом»), доктор технічних наук (1989 р., тема дисертації «Синтез оптимальних параметров поршневих объемных гидромашин при автоматизированном проектировании»), професор (1993 р.). Академік Міжнародної академії інформатизації, експерт з акредитації вищих навчальних закладів (Україна, Росія), науковий редактор ряду збірок наукових праць Всеросійського науково-дослідного інституту промисловості гідроприводів і гідропневмоавтоматики, член ради головних конструкторів системи автоматизованого проектування Мінстанкопрома СРСР (1985–1990 рр.), керівник напрямку відділення механіки і машинобудування Академії наук вищої школи України (1992–1999 рр.).
Закінчив Харківський авіаційний інститут у 1965 р., де працював асистентом (до 1974 р.). Старший науковий співробітник, завідувач сектору автоматизованого проектування Всеросійського науково-дослідного інституту промисловості гідроприводів і гідропневмоавтоматики (1974–1990 рр.), старший викладач, професор, завідувач кафедри систем автоматизованого проектування Харківської академії міського господарства, проректор з навчальної роботи (1993–1996 рр.), завідувач кафедри інформаційних технологій Національної фармацевтичної академії України, професор, завідувач кафедри інформатики й математики Нижегородського інституту менеджменту та бізнесу (1997–1999 рр.), проректор з навчальної роботи, професор Нижегородської філії Державного університету – Вищої школи економіки (1999–2001 рр.). З 2001 р. – професор кафедри менеджменту і маркетингу в міському господарстві Харківської академії міського господарства. Займався науковими дослідженнями в галузі математичного моделювання, оптимізації, розроблення автоматизованих систем проектування і управління, філософськими проблемами інформаційного суспільства.
Має чотири авторських свідоцтва на винаходи, автор 200 опублікованих наукових робіт, у тому числі дев’яти монографій, 23 підручників і навчальних посібників, автор закону позитивної динаміки всесвіту, автор програми створення та розвитку систем автоматизованого проектування в гідроприводобудуванні, науковий керівник і безпосередній розробник системи автоматизованого проектування «САПР гідрообладнання», співавтор розробки концепції трирівневої системи освіти (Україна, 1992 р.). Під його науковим керівництвом захищені дві докторські та шість кандидатських дисертацій. У 1992–1996 рр. – член двох спеціалізованих рад із присвоєння наукових ступенів.
