Смульський Йосип Йосипович

13.04.1944, с. Понінка, Хмельницька обл.

Смульський Йосип Йосипович – фахівець у галузі механіки рідини й газу, екології, вітроенергетики, електродинаміки, теоретичної механіки, кандидат технічних наук (1979 р., тема дисертації «Исследование гидродинамики вихревых камер»), професор, доктор фізико-математичних наук (1993 р., тема дисертації «Аэродинамика и процессы в вихрях»).

1967 року закінчив Харківський авіаційний інститут, 21 рік працював у НДІ та КБ м. Новосибірська, з 1988 р. працює в Інституті кріосфери Землі ТюмНЦ СО РАН.

Професор Й. Й. Смульський розробляв нормативи з регулювання якості атмосферного повітря міста. У складі авторського колективу проаналізував стан систем газоочищення в теплоенергетиці й видав підручник «Обследование и анализ системы очистки газов теплоэнергетических предприятий» (1988 р.). Розробив новий показник забруднення атмосфери в роботі «Комплексный показатель и уровни загрязнения атмосферы в периоды неблагоприятных метеорологических условий» (1987 р.) та автоматизоване оцінювання забруднення атмосфери міста, яке було запроваджено в м. Тюмені 1991 року. 1988 року Й. Й. Смульський очолював роботу з розроблення висновків Інституту кріосфери Землі на техніко-економічне обґрунтування з облаштування газоконденсатних родовищ на Ямалі.

У галузі вітроенергетики Йосип Йосипович розвинув новий напрям, запропонувавши різноманітні конструкції шнекових вітроагрегатів: трироторний, консольний, вертикальний з воронкоподібними лопатями тощо, і обґрунтував наукові основи їх застосування.

У галузі вихрових течій науковець виконав систематичні експериментальні й теоретичні дослідження аеродинаміки вихрових камер, руху частинок у вихрових камерах і процесів сепарації. Розробив методи розрахунку аеродинаміки й процесів у вихрових камерах і вихрових апаратах. Визначив чотири механізми формування циркуляції природних вихорів і два механізми утворення енергії атмосферних вихорів, що стало основою пропонованої їм стокової теорії атмосферних вихорів.

Й. Й. Смульський дослідив сучасний метод опису взаємодії рухомих тіл, що спирається на перетворення простору й часу і виявив його недоліки. Розробив метод опису електромагнітних взаємодій, що базується на залежності сил від відстані й швидкості взаємодійних тіл. Установив, що об'єктивних заборон на надсвітловий рух немає, і запропонував методи їх досягнення. Показав справджуваність класичної механіки, закону тяжіння Ньютона й помилковість спеціальної та загальної теорій відносності. Сьогодні професор Й. Й. Смульський вивчає проблему залежності природних умов на Землі від взаємодії тіл Сонячної системи.

Він є автором і співавтором понад 100 наукових праць і винаходів, у тому числі трьох монографій.