Селезов Ігор Тимофійович

1930 р. н., м. Невель, Псковська обл.

Селезов Ігор Тимофійович – фахівець у галузі механіки та гідродинаміки хвильових процесів, включаючи хвилі на воді, магнітну гідродинаміку та магнітопружність, гідропружність і біомеханіку; кандидат фізико-математичних наук (1961 р.), доктор фізико-математичних наук (1972 р., тема дисертації «Некоторые задачи динамики сплошных сред в полуограниченных и сильноограниченных областях»), професор за фахом «Механіка рідини, газу і плазми» (1979 р.), «Соросівський професор» (1994–1996 рр.), лауреат премії ім. С. П. Тимошенка НАН України (2002 р.).

Закінчив Харківський авіаційний інститут у 1954 р. і почав працювати інженером з розрахунку на міцність авіаційної техніки в ДКБ п/я 4 (КБ Антонова) до 1957 року. Закінчив аспірантуру в Інституті механіки АН УРСР (1960 р.). З 1963 р. по 1973 р. працював в Інституті кібернетики АН УРСР, а з 1973 року – в Інституті гідромеханіки НАН України. З 1979 р. по 2000 р. – професор Національного університету імені Тараса Шевченка.

І. Т. Селезов брав активну участь у міжнародних форумах розвитку наукових контактів і міжнародної співпраці, провів міжнародний колоквіум «Дифракція хвиль на перешкодах і неоднорідності в рідині» (Київ,1990 р.). Член Європейського суспільства механіків (EUROMECH), Національного комітету з теоретичної і прикладної механіки України, Німецького товариства прикладної математики і механіки (GAMM), Українського фізичного товариства, Академії технологічних наук України, Болонського медико-хірургічного товариства, Міжнародного товариства біореології, Міжнародного товариства серцево-судинної медицини і науки, референт реферативного журналу «Механіка», заступник головного редактора журналу «Прикладна гідромеханіка», член редколегії журналу «Акустичний вісник» і збірника «Динамічні системи». Праці І. Т. Селезова увійшли до міжнародних видань «500 Great Minds of the Early 21 st Century» і «Outstanding People of the 21st Century».

І. Т. Селезов зробив вагомий внесок у розвиток теорії поширення та дифракції хвиль у суцільних середовищах, поверхневих гравітаційних і внутрішніх хвиль, магнітогідродинамічних і магнітопружних хвиль, нелінійних хвиль, гідропружних хвиль, пульсових хвиль тиску в кровоносних судинах. Є автором 300 наукових праць, у тому числі 6 монографій. Під його науковим керівництвом було захищено п’ять докторських і 35 кандидатських дисертацій.