Пономарьов Володимир Ілліч

Пономарьов Володимир Ілліч

Пономарьов Володимир Ілліч – кандидат технічних наук (1973 р., тема дисертації «Исследование возможностей уменьшения обусловленных тропосферными неоднородностями ошибок измерения угловых координат в системах траекторных измерений»), доктор технічних наук (1980 р., тема дисертації «Методы восстановления случайных полей в задачах улучшения точностных характеристик измерительных радиотехнических систем и исследования свойств среды распространения радиосигналов»), професор (1984 р.).

1970 року В. І. Пономарьов закінчив Харківський авіаційний інститут, у 1970–1973 рр. навчався в аспірантурі під керівництвом С. Я. Фальковича.

Володимир Ілліч працював на кафедрі з 1974 р. до 1978 р. науковим співробітником, а з 1978 р. до 1983 р. – доцентом. З 1983 р. до 1996 р. – завідувач кафедри конструювання й виробництва радіоелектронної апаратури. 1984 року отримує вчене звання професора, а 1987 року стає деканом факультету радіотехнічних систем літальних апаратів.

В. І. Пономарьов розробив математичний апарат із застосуванням теорії ймовірнісних заходів у гільбертовому просторі для вирішення завдань відновлення полів як гаусівського, так і негаусівського розподілів.

З 1996 р. Володимир Ілліч працює в м. Мехіко професором Національного політехнічного інституту, де організував філію Харківського авіаційного інституту.

В. І. Пономарьов є фундатором школи «Методи обробки просторово-часових полів у радіотехнічних системах з урахуванням впливу турбулентних неоднорідностей атмосфери», він – член Академії наук прикладної радіоелектроніки, що об’єднує на добровільних засадах учених Росії, України та Білорусії, член-кореспондент Академії технологічних наук України, член товариства електро- і радіоінженерів США (IEEE, USA), член товариства інженерів-оптиків (IEEE, USA), дійсний член Національної системи вчених Мексики (1998 р.).

В. І. Пономарьов має 19 авторських свідоцтв, патенти (два – у Мексиці, два – у Росії), у його науковому добутку – монографії, наукові публікації. Він підготував 12 докторів наук.