Піхтовніков Ростислав В’ячеславович

Піхтовніков Ростислав В’ячеславович

06.10.1907, с. Мєлєхово, Бєлгородського повіту – 11.12.1972

Піхтовніков Ростислав В’ячеславович (6.10.1907, с. Мєлєхово, Бєлгородського повіту – 11.12.1972) – заслужений діяч науки і техніки України, кандидат технічних наук (1939 р., тема дисертації «Давление прижима в процессе глубокой вытяжки листового металла»), доктор технічних наук (1951 р., тема дисертації «Штамповка-вытяжка и обтяжка взрывом. Теоретическое и экспериментальное исследование»), професор.

У 1935 р. закінчив навчання на факультеті літакобудування Харківського авіаційного інституту, отримав диплом інженера-механіка і залишився на кафедрі виробництва літаків. Від 1935 до 1940 рр. – асистент кафедри технології літакобудування, заступник декана факультету літакобудування Харківського авіаційного інституту. У 1939 р. захистив кандидатську дисертацію в Московському вищому технічному училищі ім. М. Е. Баумана.

Під час евакуації разом з інститутом перебував в м. Казань, займався організацією навчального процесу у Харківському авіаційному інституті. Займав посади доцента кафедри технології літакобудування, декана факультету літакобудування (1940–1942), завідувача кафедри технології металів, в. о. завідувача кафедри виробництва літаків (1942), завідувача кафедри технології літакобудування (1942–1954). Від 1942 до 1968 рр. – заступник директора, від 1962 р. – проректор з науково-дослідної роботи Харківського авіаційного інституту.

Р. В. Піхтовніков став основоположником нового наукового напряму, що розвинувся в наукову школу світового масштабу під назвою «Обробка матеріалів імпульсними джерелами енергії». У 1949–1951 рр. – докторант Інституту металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР. У 1953 р. Ростислав В’ячеславович захистив докторську дисертацію, яка стала першою дисертацією нового напряму. У 1955 р. його було затверджено у вченому званні професора на кафедрі технології металів і металознавства. Від 1954 до 1972 рр. – завідувач кафедри технології металів і металознавства Харківського авіаційного інституту (від 1967 р. – кафедра технології металів і авіаційного матеріалознавства). Професору Р. В. Піхтовнікову вдалося сформувати колектив, який став науковим центром з питань високошвидкісної обробки металів у СРСР. З метою привернути увагу промислової і наукової громадськості до розробок ХАІ у 1961 р. було організовано Перший Всесоюзний семінар з обробки матеріалів імпульсними навантаженнями.

Р. В. Піхтовніков був заступником голови тематичних наукових рад (секція імпульсних технологій) Державного Комітету з науки і техніки при Раді Міністрів СРСР, входив до складу Наукової ради з проблеми «Економічне використання вибуху» при Президії Академії наук СРСР (1961). У 1963 р. Р. В. Піхтовнікова було призначено науковим керівником Проблемної науково-дослідної лабораторії з використання імпульсних джерел енергії у промисловості (ПНДЛ). За розробками співробітників цієї лабораторії було реалізовано технологію вибухового штампування пластин на спеціально спроектованому вибуховому пресі. Велику допомогу підприємствам, які освоювали нові зразки виробів з великогабаритними листовими деталями, для штампування яких ще не було обладнання, надавав дослідно-експериментальний полігон імпульсного штампування ХАІ, який був оснащений різними типами універсального технологічного обладнання для вибухового штампування, розробленого і апробованого в ХАІ.

У 1967 р. – учасник і дипломант виставки ЕКСПО-67 (Монреаль, Канада), на якій була представлена автоматизована гідродинамічна гармата (енергоносій – порох). У 1969 р. – учасник виставки досягнень народного господарства (м. Москва), де було презентовано діючу модель автоматизованої робочої зони вибухової ділянки (енергоносій – бризантні вибухові речовини).

Науковий доробок Р. В. Піхтовнікова становить 43 праці, його робота «Штампування листового металу вибухом» (1964) стала першою у світі монографією з цього питання. Р. В. Піхтовнікову належать 7 авторських свідоцтв, 4 патенти на винаходи, отримані у Великобританії, США та Німеччині.

За активну та багатогранну діяльність Ростислав В’ячеславович був нагороджений орденом Червоної Зірки та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945). У 1961 р. за великі заслуги в підготовці фахівців і розвитку науки нагороджений медаллю «За трудову доблесть». Він – кавалер ордена Леніна (1967), заслужений діяч науки і техніки України (1968), лауреат Державної премії СРСР (1985).