Лотарєв Володимир Олексійович

Лотарєв Володимир Олексійович

02 (15).11.1914, м. Александрівськ-Грушевський (нині м. Шахти), Ростовська обл. – 20.07.1994

Лотарєв Володимир Олексійович – радянський конструктор авіаційних двигунів, академік АН УРСР, доктор технічних наук (1971 р.), професор.

У 1939 р. закінчив Харківський авіаційний інститут і почав працювати на запорізькому заводі ім. Баранова № 29 інженером-конструктором, начальником конструкторської групи з доведення дослідних моторів М-89 для бомбардувальників Іл-4, брав участь у створенні двигуна М-90 для літаків П. Й. Сухого.

Після евакуації заводу № 29 до Омська від вересня 1941 р. на посаді начальника конструкторської бригади брав участь у налагодженні серійного випуску двигуна М-88Б для Іл-4, а з 1943 р. – нового поршневого двигуна АШ-82ФН для бомбардувальників Ту-2, Пе-2, винищувачів Ла-5, Ла-7 і транспортних літаків Іл-12, Іл-14, одночасно розробляв нові конструкції.

Після закінчення війни працював в серійно-конструкторському відділі заводу провідним конструктором двигуна М-26 і заступником начальника серійно-конструкторського бюро. На цій посаді відповідав за підвищення надійності серійних двигунів М-88Б, АШ-82ФН. За безпосередньою участю В. О. Лотарєва було спроектовано, виготовлено і здано на державні випробування мотор середньої потужності М-26.

30 серпня 1945 р. В. О. Лотарєва переведено до Запоріжжя у ДКБ заводу № 478 (нині ДП «Івченко-Прогрес») на посаду провідного конструктора. У березні 1946 р. його призначають заступником головного конструктора ДКБ, у 1963 р. – головним конструктором ДКБ, а у 1981 р. – Генеральним конструктором уже Запорізького машинобудівного конструкторського бюро «Прогрес». Під керівництвом В. О. Лотарєва розроблено концепцію радянських тривальних турбореактивних двигунів великої двоконтурності з високими параметрами, великим ресурсом, високими надійністю і технологічністю, створено ряд газотурбінних двигунів, у тому числі турбореактивний двоконтурний двигун Д-36, Д-18Т, турбовальний двигун Д-136.

Автор 13 авторських свідоцтв на винаходи в галузі авіаційної техніки, має друковані праці з цієї ж тематики.

Член-кореспондент АН УРСР (1976). Академік АН УРСР (1985). Заслужений діяч науки УРСР (1984). Лауреат Ленінської премії (1960), лауреат Сталінської премії (1948), Державної премії СРСР (1976). Герой Соціалістичної Праці (1974). Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 11-го скликання (1984–1989).

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, орденом Праці (Чехословаччина).