Фрейд – засновник психоаналізу (до 165 річчя від дня народження Зиґмунда Фрейда (1856–1939))
30-04-2021
Назад до списку
«Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе – це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути - це ви зараз».
«Зиґмунд Фрейд – австрійський психолог, психіатр і невролог, доктор медицини, професор, володар премії Гете, почесний член Американської психоаналітичної асоціації та Французького психоаналітичного товариства, і Британського психологічного товариства. Зиґмунд Фрейд відомий, як основоположник психоаналізу, що неабияк вплинув на такі галузі як – психологія, антропологія, соціологія, медицина, мистецтво та література XX століття. Ентузіазм до доктрин вченого не гасне і донині».
«Я присвятив значну частину мого життя руйнуванню ілюзій – як моїх власних, так і всього людства».
«Психоаналіз – розроблене Зиґмундом Фрейдом (1856-1939) на початку ХХ ст. психологічне вчення, яке стало науковою революцією та серйозно вплинуло на всю майбутню культуру. Власне психоаналіз (від грец. Psyche – душа та analysis – рішення) – частина психотерапії, лікарський метод дослідження, який розвив З. Фрейд для діагностики та лікування істерії. Потім Фрейд переробив його в психологічну доктрину, яка була направлена на вивчення прихованих зв’язків та основ людського душевного життя, а створений ним метод вивчення несвідомих психічних процесів – психоаналіз – на дослідження культури, психічного складу, історії та етнічних особливостей народів»
«До концептуального ядра теорії Фрейда відноситься концепція психоневрозу та вчення про психічний апарат, які базуються на ідеї несвідомого.
Несвідоме («Воно») представляє ту частину психіки, де зосереджені інстинктивні імпульси (бажання) та витіснені зі свідомості ідеї. Від свідомості несвідоме відгороджене областю перед свідомого (розумне «Я» людини, пам'ять, мислення). Воно здійснює цензуру бажань та ідей згідно з реальністю зовнішнього світу, чинить опір їх спробам проникнути у свідомість. А нерозряджені бажання, які зберігають активність, знаходять інші шляхи проникнення у свідомість. Це – сновидіння, обмовки, гумор, а також виникнення психічної патології».
«Особистість, згідно з теорією, містить три структурних компоненти – «Ід», «Его» і «Супер-Его», які функціонують паралельно із виявленими рівнями організації психічного (несвідоме, підсвідоме, свідоме, над свідоме). Із ресурсного погляду «Воно» – первинне джерело психічної енергії, з динамічного – перебуває у психічному конфлікті з «Я» та «Над Я», а з генетичного – останні виникають із «Воно». Якщо «Воно» – несвідоме повністю, а «Я» – лише певною мірою (несвідомим, наприклад, є витіснення), то «Над-Я» знову набуває ознак несвідомості, зближуючись у цьому аспекті з «Воно». «Я», за Фройдом, піддається тиранії з трьох сторін – потягів, реальності і норм-заборон (інстанції «Над-Я»). Психічні явища (переживання), які не узгоджуються з вимогами культури і підлягають витисненню, не зникають безслідно, а продовжують функціонувати у несвідомому, здійснюючи вплив на свідому психіку».
«Важливою частиною психоаналізу є теорія дитячої сексуальності. Працюючи з хворими дітьми, Фрейд досить швидко доходить висновку, що причини й поштовхи для неврозів найчастіше лежать у площині «конфліктів між сексуальними бажаннями особистості й гальмуванням сексуальності».
…Для з’ясування суті дитячої сексуальності Фрейд вводить поняття лібідо, яке, на його думку, «абсолютно аналогічне голодові, сила, з якою виявляється потяг – у даному разі сексуальний, співвідносна с тією, що виникає при потягові до їжі». Протягом усього людського життя енергія еросу – лібідо – бореться з енергією смерті – танатосом. Ерос – це інстинкт життя, самозбереження, а не лише сексуальний потяг. Танатос поєднує в собі інстинкт смерті з інстинктом руйнування, агресії, деструкції. Боротьба еросу й танатосу, на думку Фрейда, не лише пояснює буття конкретного індивіда, а й визначає діяльність соціальних груп, народів і держав. Займаючись терапією психоневрозів, учений виявив неврози, можливою причиною виникнення яких був конфлікт між сексуально-еротичними потягами, з одного боку, і морально-психологічними обмеженнями, з іншого. У зв’язку з цим він припустив, що неврози породжуються придушенням сексуально-еротичних бажань».
«У практичному психоаналізі використовують добре апробовані методи – вільних асоціацій, інтерпретації опору, витлумачення сновидінь, вивчення помилкових дій, обмовок та метод емоційного переучування. Всі вони спрямовані на вивчення несвідомого, пізнання якого діє змогу домогтися глибшого розуміння пацієнтом своєї особистості. Ці нові знання про себе пізніше переносяться у повсякденне життя з допомогою методу емоційного перечування ,(психоаналітична терапія групового, сімейного та іншого центрування)».
«Важливий метод розкриття таємниці несвідомого людини – аналіз сновидінь. З. Фройд розглядав сни як шлях до несвідомого, оскільки вважав, що їх зміст розкриває витиснені бажання. Загалом інстинктивні потреби, які прориваються й обходять свідомість, проявляються у вигляді символів. Відтак усе, що здійснює людина у житті – твори живопису, літератури, – це символізація витіснених несвідомих потягів, котрі можна помітити в обмовках, снобаченнях, забуванні, описках тощо. Процес символізації – це маскування змісту несвідомого від цензури «Над-Я» задля забезпечення можливості його прояву в поведінці Завдання психолога – угледіти за окремими такими проявами семантику символів та їх системну впорядкованість».
Зигмунд Фрейд
«Зиґмунд Фрейд – австрійський психолог, психіатр і невролог, доктор медицини, професор, володар премії Гете, почесний член Американської психоаналітичної асоціації та Французького психоаналітичного товариства, і Британського психологічного товариства. Зиґмунд Фрейд відомий, як основоположник психоаналізу, що неабияк вплинув на такі галузі як – психологія, антропологія, соціологія, медицина, мистецтво та література XX століття. Ентузіазм до доктрин вченого не гасне і донині».
http://www.library.tnpu.edu.ua/index.php/exhibitions/1751-z-frejd
- Фрейд, З. Автопортрет / З. Фрейд ; пер. с нем. Р. Ф. Додельцева. – СПб. : Азбука : Азбука-Аттикус, 2017. – 384 с.
- Фрейд, З. Толкование сновидений : пер. с нем. / З. Фрейд. – Минск : Попурри, 1997. – 576 с.
- Фрейд, З. О сновидениях : пер. с нем. / З. Фрейд. – М. : АСТ, 2004. – 189 с.
- Фрейд, З. Психопатология обыденной жизни / З. Фрейд ; пер. с нем. О. Медема. – СПб. : Азбука : Азбука-Аттикус, 2019. – 192 с.
- Фрейд, З. Очерки по психологии сексуальности : пер. с нем. / З. Фрейд. – Харьков : Фолио, 1999. – 384 с.
- Фрейд, З. Лекции по введению в психоанализ : сб. произведений : пер. с нем. / З. Фрейд. – М. : Апрель-Пресс : ЭКСМО-Пресс, 2001. – 528 с.
- Фрейд, З. Тотем и табу / З. Фрейд ; пер. с нем. Р. Ф. Додельцева. – СПб. : Азбука, 2018. – 320 с.
- Фрейд, З. «Я» и «Оно» : [сборник] / З. Фрейд. – СПб. : Азбука, 2019. – 288 с.
- Фрейд, З. Психология масс и анализ человеческого «Я» / З. Фрейд ; пер. с нем. Я. М. Когана, И. Д. Ермакова. – СПб. : Азбука, 2019. – 192 с.
- Фрейд, З. Введение в психоанализ : [лекции] / З. Фрейд ; пер. с нем. Г. В. Барышниковой. – СПб. : Азбука, 2019. – 480 с.
- Фрейд, З. Влечения и их судьба / З. Фрейд. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2000. – 432 с.
- Фрейд, З. Навязчивость, паранойя и перверсия / З. Фрейд ; пер. с нем. А. Боковикова. – СПб. : Азбука : Азбука-Аттикус, 2019. – 320 с.
- Фрейд, З. О добывании огня / З. Фрейд ; пер. с нем. М. Н. Попова. – СПб. : Азбука-классика, 2009. – 224 с.
- Фрейд, З. О клиническом психоанализе : избр. соч. / З. Фрейд. – М. : Медицина, 1991. – 228 с.
- Фрейд, З. Очерки по теории сексуальности : пер. с нем. / З. Фрейд. – М. : АСТ, 2004. – 285 с.
- Фрейд, З. Психоаналитические этюды / З. Фрейд ; сост. Д. И. Донской, В. Ф. Круглянский. – Минск : Попурри, 1997. – 608 с.
- Фрейд, З. Психология бессознательного : сб. произведений / З. Фрейд ; сост. М. Г. Ярошевский. – М. : Просвещение, 1990. – 448 с.
- Фрейд, З. Семейный роман невротиков : [сборник] / З. Фрейд ; пер. с нем. Р. Ф. Додельцева. – СПб. : Азбука-классика, 2009. – 224 с.
- Фрейд, З. Мы и смерть ; По ту сторону принципа наслаждения ; Танатология – наука о смерти / З. Фрейд, С. Рязанцев. – СПб. : Восточ.-Европ. ин-т психоанализа, 1994. – 384 с.
- Фрейд, З. Лечение души / З. Фрейд // Экология и жизнь. – 2004. – № 3. – С. 65–66.
«Я присвятив значну частину мого життя руйнуванню ілюзій – як моїх власних, так і всього людства».
Зиґмунд Фрейд
«Психоаналіз – розроблене Зиґмундом Фрейдом (1856-1939) на початку ХХ ст. психологічне вчення, яке стало науковою революцією та серйозно вплинуло на всю майбутню культуру. Власне психоаналіз (від грец. Psyche – душа та analysis – рішення) – частина психотерапії, лікарський метод дослідження, який розвив З. Фрейд для діагностики та лікування істерії. Потім Фрейд переробив його в психологічну доктрину, яка була направлена на вивчення прихованих зв’язків та основ людського душевного життя, а створений ним метод вивчення несвідомих психічних процесів – психоаналіз – на дослідження культури, психічного складу, історії та етнічних особливостей народів»
Шейко, В. М. Історико-культурологічні аспекти психоаналізу : монографія / В. М. Шейко. – Харків : Основа, 2001. – 152 с. – С. 6.
- Степанов, С. С. Психология в лицах / С. С. Степанов. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. – 384 с.
- Шульц, Д. П. История современной психологии : пер. с англ. / Д. П. Шульц, С. Э. Шульц. – СПб. : Евразия, 1998. – 528 с.
- Клейнман, П. Психологія 101 : факти, теорія, статистика, тести й таке інше! / П. Клейнман ; пер. з англ. Ю. Кузьменко. – 2-ге вид. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 240 с.
- Психологія : підруч. для студентів вищ. навч. закл. / С. Д. Максименко, Т. Б. Хомуленко, М. А. Кузнєцов [та ін.]. – Харків : Фоліо, 2012. – 863 с.
- Роменець, В. А. Iсторiя психологiї XX столiття : навч. посіб. / В. А. Роменець, І. П. Маноха. – Київ : Либідь, 1998. – 992 с.
- Вітенко, І. С. Основи психології : підруч. для студентів вищ. мед. закл. / І. С. Вітенко, Т. І. Вітенко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Вінниця : Нова Кн. 2008. – 256 с.
- Ждан, А. Н. История психологии: от античности до наших дней : учебник / А. Н. Ждан. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1990. – 368 с.
- История психологии : [10-е–30-е гг. Период открытого кризиса] : тексты / под ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждан. – 3-е изд. – Екатеринбург : Деловая кн. 1999. – 464 с.
«До концептуального ядра теорії Фрейда відноситься концепція психоневрозу та вчення про психічний апарат, які базуються на ідеї несвідомого.
Несвідоме («Воно») представляє ту частину психіки, де зосереджені інстинктивні імпульси (бажання) та витіснені зі свідомості ідеї. Від свідомості несвідоме відгороджене областю перед свідомого (розумне «Я» людини, пам'ять, мислення). Воно здійснює цензуру бажань та ідей згідно з реальністю зовнішнього світу, чинить опір їх спробам проникнути у свідомість. А нерозряджені бажання, які зберігають активність, знаходять інші шляхи проникнення у свідомість. Це – сновидіння, обмовки, гумор, а також виникнення психічної патології».
Шейко, В. М. Історико-культурологічні аспекти психоаналізу : монографія / В. М. Шейко. – Харків : Основа, 2001. – 152 с. – С. 7.
«Особистість, згідно з теорією, містить три структурних компоненти – «Ід», «Его» і «Супер-Его», які функціонують паралельно із виявленими рівнями організації психічного (несвідоме, підсвідоме, свідоме, над свідоме). Із ресурсного погляду «Воно» – первинне джерело психічної енергії, з динамічного – перебуває у психічному конфлікті з «Я» та «Над Я», а з генетичного – останні виникають із «Воно». Якщо «Воно» – несвідоме повністю, а «Я» – лише певною мірою (несвідомим, наприклад, є витіснення), то «Над-Я» знову набуває ознак несвідомості, зближуючись у цьому аспекті з «Воно». «Я», за Фройдом, піддається тиранії з трьох сторін – потягів, реальності і норм-заборон (інстанції «Над-Я»). Психічні явища (переживання), які не узгоджуються з вимогами культури і підлягають витисненню, не зникають безслідно, а продовжують функціонувати у несвідомому, здійснюючи вплив на свідому психіку».
Гірняк, А. Психология Зигмунда Фрейда як теорія, система і соціокультурне явище / А. Гірняк // Психологія і суспільство. – 2008. – №4. – С. 33-44. – С. 44.
- Левчук, Л. Т. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика : навч. посіб. / Л. Т. Левчук. – Київ : Либідь, 2002. – 256 с.
- Шейко, В. М. Історико-культурологічні аспекти психоаналізу : монографія / В. М. Шейко. – Харків : Основа, 2001. – 152 с.
- Зборовська, Н. В. Психоаналіз і літературознавство : посібник / Н. В. Зборовська. – Київ : Академвидав, 2003. – 392 с.
- Лейбин, В. М. Фрейд, психоанализ и современная западная философия / В. М. Лейбин. – М. : Политиздат, 1990. – 400 с.
- Руткевич, А. М. От Фрейда к Хайдеггеру : критич. очерк экзистенц. психоанализа / А. М. Руткевич. – М. : Политиздат, 1985. – 176 с.
- Уэллс, Г. Павлов и Фрейд / Г. Уэллс ; пер. с англ. А. В. Мягковой, А. В. Старостина. – М. : Изд-во иностр. лит., 1959. – 608 с.
- Лейбин, В. М. Психоанализ и философия неофрейдизма / В. М. Лейбин. – М. : Политиздат, 1977. – 248 с.
«Важливою частиною психоаналізу є теорія дитячої сексуальності. Працюючи з хворими дітьми, Фрейд досить швидко доходить висновку, що причини й поштовхи для неврозів найчастіше лежать у площині «конфліктів між сексуальними бажаннями особистості й гальмуванням сексуальності».
…Для з’ясування суті дитячої сексуальності Фрейд вводить поняття лібідо, яке, на його думку, «абсолютно аналогічне голодові, сила, з якою виявляється потяг – у даному разі сексуальний, співвідносна с тією, що виникає при потягові до їжі». Протягом усього людського життя енергія еросу – лібідо – бореться з енергією смерті – танатосом. Ерос – це інстинкт життя, самозбереження, а не лише сексуальний потяг. Танатос поєднує в собі інстинкт смерті з інстинктом руйнування, агресії, деструкції. Боротьба еросу й танатосу, на думку Фрейда, не лише пояснює буття конкретного індивіда, а й визначає діяльність соціальних груп, народів і держав. Займаючись терапією психоневрозів, учений виявив неврози, можливою причиною виникнення яких був конфлікт між сексуально-еротичними потягами, з одного боку, і морально-психологічними обмеженнями, з іншого. У зв’язку з цим він припустив, що неврози породжуються придушенням сексуально-еротичних бажань».
Левчук, Л. Т. Психоаналіз : історія, теорія, мистецька практика : навч. посіб. / Л. Т. Левчук. –Київ : Либідь, 2002. – 256 с. – С. 84-87.
- Хьелл, Л. Теории личности : основные положения, исследования и применение : учеб. пособие / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – 3-е изд. – СПб. : Питер, 2007. – 607 с.
- Маноха, І. П. Психологія потаємного «Я» / І. П. Маноха. – Київ : Поліграфкнига, 2001. – 448 с.
- Мэй, Р. Сила и невинность: в поисках истоков насилия / Р. Мэй ; под ред. Д. А. Леонтьева. – М. : Смысл, 2001. – 319 с.
- Фурман, А. В. Психологія Я-концепції : навч. посіб. / А. В. Фурман, О. Є. Гуменюк. – Львів : Новий Світ-2000, 2006. – 360 с.
- Непомнящая, Н. И. Психодиагностика личности: теория и практика : учеб. пособие для студентов вузов / Н. И. Непомнящая. – М. : ВЛАДОС, 2001. – 192 с.
- Рейнвальд, Н. И. Личность как предмет психологического анализа / Н. И. Рейнвальд. – Харьков : Вищ. шк. 1974. – 164 с.
- Асмолов, А. Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа : учеб. для студентов вузов / А. Г. Асмолов. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1990. – 368 с.
- Столяренко, Л. Д. Основы психологии : учеб. пособие для студентов вузов / Л. Д. Столяренко. – 11-е изд. – Ростов н/Д : Феникс, 2004. – 672 с.
- Дубравська, Д. М. Основи психологiї : навч. посiб. / Д. М. Дубравська. – Львів : Свiт, 2001. – 280 с.
- Основи психології : навч. посіб. / А. І. Веракис, Ю. І. Завалевський, К. М. Левківський. – Київ ; Харків : [б. в.], 2005. – 416 с.
- Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів : близько 3000 слів / В. Б. Шапар, В. О. Олефир, А. С. Куфлієвський [та ін.]. – Харків : Прапор, 2009. – 672 с.
- Маклаков, А. Г. Общая психология : учеб. для вузов / А. Г. Маклаков. – СПб. : Питер, 2006. – 583 с.
«У практичному психоаналізі використовують добре апробовані методи – вільних асоціацій, інтерпретації опору, витлумачення сновидінь, вивчення помилкових дій, обмовок та метод емоційного переучування. Всі вони спрямовані на вивчення несвідомого, пізнання якого діє змогу домогтися глибшого розуміння пацієнтом своєї особистості. Ці нові знання про себе пізніше переносяться у повсякденне життя з допомогою методу емоційного перечування ,(психоаналітична терапія групового, сімейного та іншого центрування)».
Гірняк, А. Психология Зигмунда Фрейда як теорія, система і соціокультурне явище / А. Гірняк // Психологія і суспільство. – 2008. – №4. – С. 33-44. – С. 42.
«Важливий метод розкриття таємниці несвідомого людини – аналіз сновидінь. З. Фройд розглядав сни як шлях до несвідомого, оскільки вважав, що їх зміст розкриває витиснені бажання. Загалом інстинктивні потреби, які прориваються й обходять свідомість, проявляються у вигляді символів. Відтак усе, що здійснює людина у житті – твори живопису, літератури, – це символізація витіснених несвідомих потягів, котрі можна помітити в обмовках, снобаченнях, забуванні, описках тощо. Процес символізації – це маскування змісту несвідомого від цензури «Над-Я» задля забезпечення можливості його прояву в поведінці Завдання психолога – угледіти за окремими такими проявами семантику символів та їх системну впорядкованість».
Гірняк, А. Психология Зигмунда Фрейда як теорія, система і соціокультурне явище / А. Гірняк // Психологія і суспільство. – 2008. – №4. – С. 33-44. – С. 42.
- Гірняк, А. Психологія Зигмунда Фрейда як теорія, система і соціокультурне явище / А. Гірняк // Психологія і суспільство. – 2008. – № 4. – С. 33–44.
- Розин, В. М. Становление психоанализа в творчестве Зигмунда Фрейда и Анны Фрейд / В. М. Розин // Философские науки. – 2006. – № 12. – С. 13–32.
- Старовойтов, В. В. Современный психоанализ и здоровье человека / В. В. Старовойтов // Философские науки. – 2006. – № 12. – С. 33–52.
- Филатов, Ф. Р. Три этапа становления теоретического психоанализа / Ф. Р. Филатов // Московский психотерапевтический журнал. – 2007. – № 2. – С. 31– 43.
- Сосланд, А. О подражании Фрейду / А. Сосланд // Знание-сила. – 2006. – № 12. – С. 85–93.
- Остин, И. Споры вокруг Фрейда / И. Остин // Открытия и гипотезы. – 2014. – № 4. – С. 20–26.
- Грюнбаум, А. Критика психоанализа / А. Грюнбаум // Вопросы философии. – 2007. – № 3. – С. 105–129.
- Богданчиков, С. А. А. Р. Лурия и психоанализ / С. А. Богданчиков // Вопросы психологии. – 2002. – № 4. – С. 84–93.
- Солмс, М. Фрейд возвращается / М. Солмс // В мире науки. – 2004. – № 8. – С. 54–61.
- Спиркина, Е. А. Фрейд – основатель психоанализа : к 150-летию со дня рождения / Е. А. Спиркина // Психологический журнал. – 2006. – № 6. – С. 100–103.
- Количева, Т. В. Вплив психоаналізу на гештальт-теорію / Т. В. Количева // Гуманітарний часопис : зб. наук. пр. / Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського «Харків. авіац. ін-т». – 2014. – № 1. – С. 39–49.
- Вернудіна, І. В. Психофізіологізм і психоаналіз: проблема паралельного розвитку в Україні на рубежі XIX – XX століть / І. В. Вернудіна // Гуманітарний часопис : зб. наук. пр. / Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського «Харків. авіац. ін-т». – 2008. – № 3. – С. 134–141.
Назад до списку
