Мартиненко Леонід Іванович

24.11.1931, м. Сватове, Луганська обл.

Мартиненко Леонід Іванович – фахівець у галузі авіаційного двигунобудування, кандидат технічних наук (1973 р.).

Закінчив Харківський авіаційний інститут (1955 р.).

Протягом 1955–1956 рр. працював на Запорізькому моторобудівному заводі. З 1956 р. – у Запорізькому машино-будівному КБ «Прогрес» («Івченко-Прогрес»), де пройшов шлях від інженера-конструктора до головного конструктора–керівника тематичних напрямів. За його безпосередньої участі створено: перший вітчизняний турбореактивний двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36, який експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42; двигун Д-18Т для важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія»; турбовальний двигун Д-136 для вертольоту Мі-26.

Л. І. Мартиненко – один із авторів концептуальних підходів до конверсії авіадвигунів: розробив і упровадив програму конверсії двигуна Д-18Т, що дозволяє використовувати літак Ан-124 для цивільних цілей; провів конверсійні роботи з перетворення вертолітного двигуна Д-136 у наземну установку Д-336 потужністю від 4 до 10 МВт (експлуатуються на газоперекачувальних станціях України, РФ, Ірану, Туреччини, Болгарії, Азербайджану, Туркменістану).

Наукові праці Леоніда Івановича закритого характеру.

Л. І. Мартиненко – лауреат премії ім. О. Антонова НАНУ (2007 р.) і нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня (2010 р.).