Тарас Шевченко в Харкові

9 березня – День народження Т.Г. Шевченка (1814-1861) - українського поета, художника, мислителя

      Кожний великий народ має свої знакові постаті. Для Англії – це Байрон, для Німеччини – це Гете, для Польщі – Міцкевич, для Росії – Пушкін, для України – Шевченко.

Бо пам’ятайте,
що на цій планеті
відколи сотворив її Пан-Бог,
Ще не були епохи для поетів,
але були поети для епох!

      Ці слова Ліни Костенко засвідчують велич Тараса Шевченка, Поета, Художника й Пророка, який простуючи крізь століття в сьогодення, начебто стає сучасником і співучасником наших діянь. Для справжніх геніїв час не вимірюється датами народження і смерті: їхні ідеї і творче надбання перебувають поза часом, вони безсмертні. Проте, 9 березня випромінюється в людських серцях незабутньою пам’яттю про день народження Тараса Григоровича Шевченка, ювілей якого відзначає весь народ України, українці зарубіжної діаспори та кожен, кому дороге ім’я Кобзаря.
      У 1920 році було прийнято постанову, присвячену святкуванню пам’ятті Т.Г.Шевченка. У той святковий день в столиці України – Харкові, у всіх міських театрах проводили лекції про життя і творчість Т.Г.Шевченка і вистави за мотивами його творів.
      День пам’ятті Шевченка, як вільний від роботи, вихідний день святкувався на Україні і в наступні роки десь приблизно років десять. На жаль, невідомо, коли і з якої причини він був заборонений.
      Висвітлення зв’язків Тараса Григоровича Шевченка з Харківщиною – охоплює різні аспекти: і перебування Т.Шевченка на харківській землі, і його особисті стосунки та зв’язки з жителями та вихідцями з Харківщини, і відгук про нього в місцевій народній творчості, і відтворення образу Шевченка в творах місцевих професіональних та самодіяльних мистецтв, і наукові, і науково-популярні праці про нього вчених-харків’ян, і вшанування пам’ятті Шевченка на Харківщині, і багато іншого.
      «Харків особисто ніколи не бачив Шевченка», - стверджує один з найбільш авторитетних дослідників харківських зв’язків поета М.Ф.Сумцов. Проте зв’язки Шевченка з Харківщиною були дуже тісними. Важливим і благодійним був вплив на творчість поета «старої» харківської літератури, особливо трьох найбільш видатних її представників – Г.С. Сковороди, Г.Ф. Квітки-Основ’яненка та А.Л.Метлинського. Про глибоку повагу Тараса Григоровича до Г.Ф.Квітки-Основ’яненка свідчить його вірш «До Основ’яненка» (1839). У Харкові Т.Шевченко мав багато друзів. Теплі стосунки зв’язували його з викладачем Другої харківської гімназії П.М. Корольовим. У Чугуєві служив ще один близький друг Шевченка – Яків де Бальмен, якому присвячено поему «Кавказ». З особливою увагою дослідники згадують прізвища ще двох харків’ян – Д.П. Пильчикова та М.В.Жученка, зусиллями яких була здійснена важлива культурна справа – заснування у Львові першого закордонного товариства ім. Т.Г.Шевченка.
      Віддав належне шевченківській темі наш земляк, великий художник Ілля Рєпін. Крім відомого портрета Кобзаря 1888 року, він створив кілька ескізів пам’ятника. Один з них зображував поета, що сидить на перевернутій каторжній тачці. Збоку напис: «Страстотерпцу, великому поэту очаровательной Украины – Тарасу Григорьевичу Шевченко». Малюнок зберігається в літературно-художньому музеї Т. Шевченка у м. Києві.


Шевченкознавці Харківщини
Тарас Григорович Шевченко і місцеві назви
Скульптури Т.Г. Шевченка в Харкові
Світоч української культури