Литературная гостиная в ХАИ
Давыденко Анастасия
Проминають душі, мов вокзали
за віконцем потягу мого...
Пам'ятаєш: потяг ми чекали?
Дочекались: кожен з нас свого...
Один одного з тобою загубили,
загубили в темряві вночі,
інших ми у потягах зустріли,
тож від серця поверни ключі.
|
|
|
Р. Данько
"Я"
Я рисую тебя на пергаменте белых клавиш.
Я - твое продолженье в звучании полутона.
Пять коротких прямых на ладони моей оставишь
И изгиб молоточков на струнах. Мне так знакомы
Твои руки в больных полосках горячих прожилок
И улыбки, надетые маской чужой на губы.
Я - дрожащая нота мелодий твоих ошибок.
Ты - мои откровенья, звенящие медью трубы.
Я не верю наветам и бабкиным заговорам,
Не трактую превратно "на руку" дурные сны.
Ты в биение сердца восьмыми звучишь перебором.
Я горю на ладонях остатком твоей весны.
|
Давыденко Анастасия
Ти не помітиш - пройду я безслідно
по самому краєчку твоїх мрій,
я зникну, я розтану непомітно
сльозою у полоні твоїх вій...
Якщо дозволиш, я залишуся з тобою
блакитним небом, сонцем у вікні,
чи щастям, чи хвилинною журбою,
краплиною душі, жаринкою в огні.