У тропічних водах поблизу Таїланду водиться гадюка виду Hydrophis Nigrocinctus. Ця хижа істота дуже отруйна. Паралізувавши укусом свою жертву, вона ковтає навіть у тому випадку, якщо здобич більша від неї.

Пінгвін фіордський із гребінцем – дуже красива і рідкісна істота. Водиться він на південному узбережжі Ісландії та в Новій Зеландії. Вага його – до чотирьох кілограмів, висота – приблизно 40 сантиметрів. Цікаво, що із що із відкладених самкою яєць, потомство дає тільки одне, те, що найбільше.

Рідкісні, каліфорнійські вівці. На території Сьєрра-Невади їх зосталося близько 1000 особин. Тварин знищують не браконьєри, а поїдають гірські леви, що розплодилися тут завдяки заборони полювання на них.

Популяція гепардів на земній кулі налічує лише 12000 дорослих особин. Намібія, Танзанія, ще два-три регіони – ось і все, що залишилося від ще недавно величезних ареалів, де водилися ці красиві хижаки. Гепарда годують прудкі ноги і залізні щелепи. Вони полюють передусім на красивих, майже беззахисних антилоп.

Гренландські тюлені. Дивовижні мешканці холодних арктичних морів. Їхня «шубка» майже непомітна на тлі білої криги та снігів. Добре видно лише чорні очі, мордочка та вуса. Природа виокремила найголовніше, за допомогою чого звір виживає в сурових умовах. Тюлень чудово бачить навіть під водою. А ніс і вуса – не тільки інструменти дотику. Це своєрідні локатори. Уже на третій день від народження тюлені сміливо поринають у крижану воду й розпочинають самостійне життя, яке триває до 30 років.

Мавпи та слони – найрозсудливіші тварини. Мавпи – тварини стадні. Всередині свого гурту вони дотримуються строгої «ієрархії». Головний серед них – вожак. То, як правило, особина сильна і розумна.. Його годують насамперед. Та, водночас, вожак має перед іншими, слабшими, й чимало зобов’язань. Він першим кидається в бій, мирить тих, хто посварився, приймає рішення, що їх виконує вся група.
Слони зачувши звуки пили або сокири, кидаються туди і розганяють браконьєрів. Людина здавна примітила інтелектуальні здібності слонів. Їх залучали до переміщення колод, використовували у військовій справі.

Один з найбільших хижаків на суші – тигр. Уссурійський або сибірський тигр – рекордсмен за величиною серед котячих. Тигри живуть на землі в широтах від острова Суматра до Сибіру, їм добре знайома як африканська спека, так і сніги Далекого Сходу. Красиве хутро звіра - його біда. Через нього тигри гинуть і в Африці, і в Америці, і в Азії. Безпечно почуваються ці красиві хижаки лише на заповідних територіях.

Для китайців панда – священний звір. Панди, яких у Китаї не більше, ніж 400 особин, є справді рідкісним звіром. Панди КНР живуть у заповіднику провінції Сичуань. Дивитися на них можна з відстані й після відповідного дозволу. Замах на цього звіра прирівнюється до державного злочину. Панди розмножуються лише у природних умовах. Ця їхня особливість пригнічувала біологів. Та ось, кілька років тому, здійснено унікальний експеримент. Китайські вчені зуміли шляхом штучного запліднення одержати у вольєрі здорове потомство.

Бурий канадський ведмідь. Ця тварина дуже цікавить науку. Адже відомо, що північні, полярні ведмеді – білі. А цей – бурий. Феномен! Бурі полярні ведмеді живуть на островах біля Аляски.

Якщо говорити про розум, інтелект, то на друге місце після людини наука ставить приматів. Третє – за собакою. Але останнім часом учені засумнівалися: чи не віддати цей найпочесніший щабель дельфінам? Вони розуміють нас не гірше, ніж легендарні чотириногі друзі. У корі головного мозку дельфінів клітин навіть більше, ніж у людському. Нарешті, ці китоподібні здатні до таких самих «душевних» переживань, як і людина... Дельфін, до якого ми звикли на екранах телевізорів, по-суті тварина-унікум, диво на нашій старенькій планеті.

Морська зірка – одна з найдивовижніших мешканців моря. Вона живе на глибинах від 0,5 до 300 метрів, полюбляє піщане дно, камені. На перший погляд , це красиве створіння непорушне, але в разі потреби вона пересувається зі швидкість 15 сантиметрів за годину. Краса морських зірок зачаровує тільки людину. Щодо мешканців підводного світу, то кольори тіла цієї хижачки видаються старшними, відлякують. Рятують її життя... Живуть морські зірки 40-50 років. Важать до 8 кілограмів, а статевої зрілості досягають через 5 років. Чимало зірок харчується останками інших підводних мешканців і навіть мулом. Проте переважно – це хижаки, які терпляче чекають на свою жертву. Цікавою особливістю морських зірок є їх здатність до регенерації. Рятуючись від нападника, вони «віддають» йому частину свого тіла.

Кажуть – голодний, яка вовк. Так, харч цього звіра не сидить на місці. Тож цілком правильна народна приказка – вовка ноги годують. От тільки помиляємся ми, гадаючи, що ватажком зграї цих хижаків є особина лише чоловічого роду. У більшості випадків – це вовчиця. Вона обережніша, краще відчуває, де переховується здобич, на яку можна напасти. Вовки, як правило, звірі грізні, нещадні. Проте й вони люблять лащитися. Вовк облизує вовчицю, свою улюблену подругу. Вовчиця, зазвичай, народжує п’ятеро-шестеро вовченят. Спостерігаючи за ними, можна визначити вже протягом перших трьох місяців, котре з них буде ватажком, а котре – підлеглим. Вовки дуже чутливі до паразитів, які заводяться у їхніх кублах. У такому разі вони рішуче переносять своє потомство на нове місце.

«Біла дама» - так називають у сімействі совиних красивих сипух. Сови сипухи мають дисковидне біле «обличчя», на якому контрастно виділяються великі темні очі та хижий загнутий дзьоб. Сипухи водяться скрізь, за винятком Антарктиди. Проте ми бачимо їх зрідка, бо вони дуже сторожкі птахи. Селяться вони і в повітках, і на горищах, і на дзвіницях. Сипухи створюють сім’ю на все життя. Тоді як самички висиджують потомство, самці займаються проблемою харчування.

Альбатроси. Поети виспівують їх я білих красенів, що сміливо ширяють над океанськими хвилями. А моряки – побоюються. Бо поява альбатроса у небі є прикметою майбутньої негоди. Селяться ці птахи на маленьких відлюдних островах, у місцях, недосяжних для суворих субарктичних вітрів. Перш ніж влаштувати сімейну оселю, альбатрос вириває у радіуся до двох метрів із землі кожен корінь і кожну травичку. Із цього «матеріалу» птах будує гніздо. Після цього прилітає самичка. Розпочинаються весільні танці. Альбатроси паруються. Відтак у гнізді з’являється одне-єдине біле яйце вагою 400-500 грамів. Яйця вони несуть раз на 2 роки.

Амфіпріон – красень із коралових джунглів. Амфіпріонів не побачиш у відкритому морі.. Інша річ – коралові рифи, де багато актиній. На деяких видах цих поліпів амфіпріони і живуть. Живуть вони парами й ніколи не відпливають від «своїх» актиній далі, ніж на метр. Як тільки виникає небезпека у вигляді хижака, рибка втікає до актинії, і тут її вже ніхто не зачепить. Через майстерність, із якою вони маневрують між жалючими щупальцями тах актиній, котрі можуть їх вразити, амфіпріонів називають рибками-клоунами.
У природі амфіпріони живуть у субтропіках і тропіках Тихого океану, зокрема, між Австралією та Макронезією.

Господар саван – так називають африканського буйвола. Родич бізонів, африканський буйвіл красива у своїй могутності тварина. Буйволи мають певну систему звукових сигналів, якими вони користуються в екстремальних умовах...
Буйвіл – тварина дика, живуть табунами, де панує чітка ієрархія, проте в Африці його приручають настільки, що він знає свого пастуха і дозволяє їздити на собі верхи.
Цікаво, що буйвіл, який не може дістати рогами, мордою чи хвостом усіх куточків свого тіла, дозволяє «наводити на собі гігієну» птахам-волоклюям. Також, господарі африканських саван дуже полюбляють грязьові ванни. Але це – привілей самців, котрі посідають у стаді панівне становище.

Галапагоси – унікальний куточок планети.
Одна з найекзотичніших представниць фауни Галапагоських островів – зелена морська черепаха. Її ареал вміщує тропічні та субтропічні моря світу, із двома окремими популяціями в Атлантичному й Тихому океанах. Колір черепахи, що дав їй назву, зумовлений кольором відкладеного під панциром жиру. Зелені черепахи під загрозою зникнення.
Галапагоські пінгвіни – єдиний вид цих тварин, який живе на широті екватора, не зважаючи на холодні течії Гумбольдта та Кромвеля. Гніздяться вони переважно на островах Фернандіна та Ісабела.
Галапагоський канюк – хижий птах із роду канюків справжніх. Він відомий тим, що зовсім не боїться людини. Він є єдиним хижаком, рідним щодо островів архіпелагу і мешкає тут майже 300 тисяч років.
Красивий морський птах – галапагоський альбатрос. Гніздиться на островах, але харчується переважно біля узбережжя Перу. Тут альбатроси живуть також поза шлюбним сезоном. Тривалість їхнього життя – 40-45 років.