Символіка України


ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ УКРАЇНИ


     Герб – це образковий знак, нарисований або намальований образок із різних фігур: звірят, оружжа і т.п.
     Як свідчать історичні джерела, східні слов’яни використовували символічні знаки ще в період родоплемінного ладу на території України. Ними могли бути хрест, квадрат, ромб, коло, дещо пізніше – півмісяць, зірки, квіти, зброя, геральдичні звірі та птахи, зокрема однороги, олені, орли…

     Це пояснювалося тим, що кожний рід первісних людей обожнював для себе якогось звіра, птаха чи явище природи, маючи його за символ. А зображення, наприклад сонця, служило родовим знаком. У ті часи ці знаки часто використовувалися для означення пасовищ, водоймищ, а також, що дуже важливо, для визначення територіальних меж певного роду. Особливого поширення набувають знаки, які ставляться для означення приватної власності, скажімо, на засоби праці, побутові предмети. Перша згадка про знаки в літописах належить до X ст. Посли київського князя Ігоря (912–945 pp.) при укладенні договору з візантійцями мали свої печатки (з відповідними знаками), що служило символом їх повноважень. А його дружина Ольга, до речі, розставляла князівські знаки по всій землі Київській – аж до Новгорода, про що збереглася згадка в «Повести временных лет».
     Князівський знак Київської Русі добре знали й за її межами. Так, на малюнку відомого болгарського рукопису «Хроніка Манасії» (XIV ст.) зображені дружинники великого князя київського Святослава під Доростолом з прапорами, держаки яких увінчували тризубці.
     За Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення відоме з печатки Святослава Ігоревича (загинув 972 p.), де чітко вирізняється князівський знак у вигляді «Ш» — тризуб, відомий нам сьогодні як знак Рюриковичів.

     Згодом цей знак карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославича (980— 1015 pp.). На них, зокрема, зображено з одного боку портрет володаря, а з іншого — тризуб і напис «Володимир на столі, а це його серебро».
     Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, збудованої в другій половині XI ст. Його зображення, як повідомляють зарубіжні українознавці, знайдено також на варязькому мечі, в гербі французької королеви Анни (дочки великого князя Ярослава Мудрого), на нагробнику святого Еріка (Швеція), що породичався з династією Володимира Святославича.
     Після смерті Володимира Святославича знаки тризуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Святополка (1015—1019 pp.), Ярослава Мудрого (1019–1054 pp.) і навіть тмутараканського князя Мстислава Хороброго. Зокрема, на монеті Ярослава Мудрого – зображення святого Георгія (друге, християнське ім'я цього князя), а на зворотній стороні – тризуба й напис «Ярославля серебро».
     У період феодального роздроблення Русі тризуб поступово витісняється з ужитку. На зміну приходять: на Київській землі – зображення святого архистратига Михаїла, а на західноукраїнських – лев, що дереться на скелю.


     Із запровадженням козацького реєстрового війська на Україні з'являється нова гербова символіка – лицар-козак з самопалом. Це зображення широко використовується на печатках запорозьких козаків, у тому числі й на випадок укладення міжнародних угод, його бачимо на печатках, починаючи з 1596 p., коли cтаpшим Війська Запорозького був Ігнат Васильович, а також у часи гетьманування Петра Сагайдачного, Михайла Дорошенка, Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Михайла Ханенка, Івана Скоропадського...
     Після того, як улітку 1917 р. Тимчасовий уряд визнав Центральну раду й Генеральний секретаріат як органи правління України, постало питання про вироблення символіки цієї державної автономії.
     У листопаді 1917 р. Центральна рада проголосила Українську Народну Республіку. Питання про національний герб постало з усією гостротою. Тоді ж за ініціативою Генерального секретаріату народної освіти в Києві відбулася спеціальна нарада, в якій узяли участь знавці українського національного мистецтва, старовини й гербознавці. На ній пропонувалися такі символи майбутнього герба України:
  • архангел Михаїл;
  • козак з самопалом;
  • золоті зорі на синьому тлі (30 – за кількістю історичних земель України);
  • золота буква «У» (Україна або УНР – Українська Народна Республіка) на синьому тлі;
  • золотий плуг на синьому полі як символ «творчої мирної праці в новій Україні», з умовою, що саме цей знак займе основне місце на щиті, складеному з історичних українських гербів. Як щитоносці пропонувалися «символи трудящого народу» – жінка з серпом з одного боку й робітник з молотом – з іншого.

    •      Через тиждень після на.ради в Києві на сторінках «Народної волі» Грушевський досить аргументовано висловив:
         «деякі додаткові гадки, які прийшли ...на мисль пізніше. Перед усім зазначу, що всі присутні піддержали ту гадку, що казьонний герб Київа – архистратиг (герб Київського воєводства за польських часів і герб Київської губернії за російських) не може вважатися українським гербом, бо ніякої української традиції за ним не звісно. З державних гербів України найближчий нам часом і традицією герб Гетьманщини – козак з мушкетом, – і дехто висловлявсь за те, щоб сей герб без усяких змін і взяти за герб нової України.
         Але я й інші, крім мене, були тої гадки, що цьому гербові належить дати перше й найважніше місце між старими, традиційними символами української державності, але на знак нової України він не годиться. Відновлюючи нашу стару українську державність, ми не відновлюємо нашої Гетьманщини, ми хочемо творити новий лад, нові державні й громадські форми, і емблема (знак) того мусить бути нова, щоб не було підозріння в замислах відроджування старого. Ян найпростіше можна було б узяти за знак нової України золоті (жовті) звізди на синім тлі, по числу земель нової Української республіки, або золоту букву У (Україна), або У.Н.Р. (Українська Народна Республіка) на синім тлі – на взірець герба французької республіки RF. Але геральдисти кажуть, що буква в гербі се против правил геральдики. В такім разі я проектував би як символ творчої мирної праці в новій Україні, її цивілізаційних завдань – золотий плуг на синім тлі, з тим, щоб сей знак нової України зайняв центральне місце в державнім гербі України.
         Навколо його (над ним, півкругом, чи що) можна розмістити в трьох полях державні знаки старої України: знак старої Київської держави Володимира Вел., герб Галицько-Володимирського королівства і герб гетьманщини. Внизу, в двох полях, можна дати герби Київа й Львова, двох культурних центрів старої України: київський лук І львівського льва, в його старій формі.
         Взагалі, хотів би в атрибутах нашого герба бачити як найбільш підчеркнений, культурний, творящий, об'єднуючий характер нашої нової республіки».

         Однак після Прийняття 22 січня 1918 р. IV Універсалу Центральної ради про проголошення України самостійною її голова М. Грушевський виступив з пропозицією взяти за герб УНР знак князівської влади часів Київської Русі – тризуб. Мотивував він тим, що «Українська народна республіка, ставши наново державою самостійною, незалежною, мусіла вибирати собі й державний герб.., найбільш натуральна річ для неї звернутися до тих старих державних знаків чи гербів, які вживалися нею за старих часів». На думку М. Грушевського, найкращий такий знак – тризуб, що вживався на монетах Володимира Святославича та його нащадків. Так і було ухвалено. Проекти герба, підготовлені художником В. Кричевським, були затверджені в березні 1918 р.
         Ясна річ, у такому рішенні вирішальну роль відіграла концепція історика М. Грушевського, котрий вважав, що лише Українська Народна Республіка – «єдина спадкоємиця Русі» на право визнання знаку тризуба як «державного герба».

          Постановою Верховної Ради України «про Державний герб України» від 19 лютого 1992 року N 2137-XII [7] затверджено Тризуб на герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.

    Проект Великого Герба
    Великий Державний Герб України (проект) являє собою синій щит із золотавим знаком князівства Володимира (тризуб), з боків щитоносці: праворуч - козак з мушкетом (герб Війська Запорізького), ліворуч - коронований лев (герб Галицько-Волинської держави), над щитом - князівський вінець, під щитом - переплетені з гроном калини колоски пшениці і синьо-жовта стрічка.



    Література:
  • Дмітрієнко, М. Великий і Малий Державні Герби країни: історична традиція та сучасність / М. Дмітрієнко, Ю.Савчук // Світогляд. - 2007. - № 1 – С. 6-9.
  • Національна символіка. - 2-е вид. - К. : Радянська Україна, 1991. - 48 с. - ( : Пам'ятки України ; Кн. 1).
  • Пастернак, О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого / О. Пастернак ; вступ. слово та ред. Б.З. Якимовича. - К. : Веселка, 1991. - 47 с.
  • Сергійчик, В.І. Доля української національної символіки / В.І. Сергійчук. – К., 1990. – 48 с.

    • Національна символіка України