Два сусідні повіти утвореного в 1781-1782 pp. Чернігівського намісництва - Гадяцький і Глинський - нині не становлять єдиного адміністративного регіону: ці території перебувають у складі різних областей (відповідно Сумської та Полтавської). Проте впродовж XVIII-XIX ст. ситуація була іншою: після ліквідації Чернігівського намісництва колишні Гадяцький і Глинський повіти опинились у складі єдиної Малоросійської губернії, а з 1802 р. - Полтавської губернії. Територію ліквідованого у 1797-1802 pp. Глинського повіту було поділено між Прилуцьким та Роменським повітами Полтавської губернії.
ГЛИНСЬК
На думку більшості сучасних істориків, Глинськ ще до 1648 р. разом із іншими містами "Вишневеччини" (лівобережних володінь князя Яреми Вишневецького) мав магдебурзьке право. Чернігівський краєзнавець XVIII ст. О. Шафонський вважав, що гербом Глинська на той час був видозмінений шляхетський герб "Аксак", який входив до великого родового герба князя (у щиті - пробите двома стрілами серце, над яким шляхетська корона).
О. Шафонський залишив описи датованих 1740-ми pp. печаток двох тогочасних офіційних установ Глинська - ратуші й сотенної канцелярії. Так, на ратушній печатці, за даними краєзнавця, було зображення щитка з хрестом, під яким - так само маленький хрестик: довкола напис "П.М.Г.Г." ("печать міська города Глинська"). О. Шафонський припускав, що цей символ міг походити від особистого герба місцевого сотника М. Жуковського (герб відрізнявся від емблеми на печатці глинської ратуші лише побічними фігурами - півмісяцем і зірками). На печатці Глинської сотенної канцелярії, то на ній зображення було докорінно іншим: малюнок вежі з написом вежа, довкола якого - літери: "П.П.С.Г." ("печать правління сотенного глинського").
Проте вже у другій половині XVIII ст. Глинська сотенна канцелярія користувалася печаткою з цілковито іншою геральдичною композицією. Відомі нині з фондів ЦЦІА України в м. Києві відбитки цієї печатки, датовані 1766 p., мали зображення коронованого серця, обтяженого двома перехрещеними стрілами: довкола цієї емблеми - фрагменти орнаментального картуша й літери: "П.С.П.Г." ("печать сотенного правління Глинського").
ВЕПРИК
Єдиним джерелом, з якого можемо довідатися про символіку містечка Веприка, є печатка, якою скріплені документи місцевої сотенної канцелярії за 1750-і-1760-ті pp. На відомих нині відбитках цієї печатки виступає стилізоване зображення "козацької могили" - хреста на високому ступінчастому постаменті. Довкола емблеми - літери: "П.Г.П.Г.В." ("печать городова полку гадяцького веприцька").
Імовірно, що на печатці Веприка, як і на інших, цей символ означав "поховання багатьох мешканців... І знак хоробрості, яку мешканці проти неприятеля виявили.
ЛЮТЕНЬКА
Печатка Лютеньки 1771 p., виявлена у фондах ЦЦІА України в м. Києві, - досить простий, але яскравий зразок козацького гербівництва Лівобережжя XVIII ст. У її полі вміщено французький щиток, обрамлений стилізованим наметом, на якому - чіткий кавалерський хрест; довкола - абревіатура: "П.Г.Л."("печать городова лютенська").
Той факт, що Лютенська сотенна канцелярія користувалася у XVIII ст. печаткою місцевої ратуші, - явище досить поширене в Гетьманщині; у невеликих сотенних містечках як міські (магістрат, ратуша), так і сотенні (канцелярія) установи часто спільно використовували єдину печатку, яку тогочасні джерела характеризують як "звиклу" (тобто звичайну) міську.
РАШІВКА
По суті аналогічною до лютенської символіки у XVIII ст. була й емблематика печатки Рашівської сотні: у полі цієї печатки так само фігурує щиток із кавалерським хрестом, обрамлений елементами картуша (або намета); довкола абревіатура "П.С.Р." ("печать сотенна рашівська").
СРІБНЕ
Історія герба містечка Срібного складніша. Найдавніші зразки місцевої печатки, виявлені в колекції документів роду Ґалаґанів (нині зберігається у фондах Інституту рукописів НБУ їм. В. Вернадського), датовані першою чвертю XVIII століття (найдавніший зразок -1719 p.). На них видно чітке зображення хреста з сяйвом, поставленого на півмісяці, оберненому рогами догори; довкола абревіатура "П.Г.С." ("печать городова срібнянська").
З 1724 р. символіка міста повністю змінюється: у полі печатки вже фігурує серце, увінчане тим самим хрестом з сяйвом, довкола ж - попередня абревіатура "П.Г.С". Імовірно, що зміна символіки на міській печатці відбулася не без впливу родової емблематики тогочасного срібнянського сотника - Антона Троцини (очолював місцеве сотенне правління у 1707-1739 pp.); на його особистій печатці - майже аналогічний малюнок серця з хрестом, обабіч якого - ініціали "А.Т.".
3 1750 р. відома окрема печатка Срібнянської сотенної канцелярії: «Зображення серця, увінчаного хрестом із сяйвом, проте емблема вже поміщена в бароковому щитку з картушем і короною». Оригінальний також нашоломник (клейнод) над гербовим щитком: дві перехрещені корогви, на яких зображені окремі фігури герба (на одній із корогв - серце, на другій - хрест). Довкола печатки - легенда: "ПЄЧАТЬ СОТЄНАЯ СРІБРЯНСКАЯ".
Стародавній козацький герб Срібного (у варіанті 1724 р.) відновлено в юридичному вжитку містечка й сьогодні.