Територія колишнього Ковельського повіту Волинської губернії (сучасна північна частина Волинської області України) - досить цікавий регіон із точки зору історії української міської геральдики. Багатий на стародавні міські поселення, Ковельський край демонструє нам типову картину розвитку міського гербівництва на Правобережжі за доби польсько-литовського панування, а згодом - Російської Імперії.
     Найдавніші міста на території Ковельщини, безперечно, існували вже за доби Київської та Галицько-Волинської княжих держав. Так, до 1097 р. належить перша літописна згадка про Турійськ; із XII - XIII ст. народна традиція пов'язує виникнення Ратного та Ковеля. За доби Великого князівства Литовського та Речі Посполитої поширилося на Ковельщині магдебурзьке право: найпершим з усіх міст краю його отримало Ратне (1440 p.), згодом - Ковель (1508 p.), Вижва (1548 p.), Маціїв (1557 р.), Камінь-Каширський (1600 p.), Турійськ (1759 p.); крім того, власні самоврядні органи мали Кашівка, Миляновичі, Мільці, Несухоїжі та інші містечка регіону. Прикметно, що окремі з міст Ковельщини у XVI ст. були центрами значних магнатських володінь, що утворювали, за словами М. Грушевського, фактично «окремі князівства»: так, Ковель у другій половині XVI ст. був центром маєтностей московського емігранта князя Андрія Курбського, який навіть офіційно титулувався «князем Ковельським»; Ратне ще з XV ст. стало осередком нащадків великокняжої литовської династії - князів Ратенських. Слід враховувати, що в адміністративному відношенні Ковельщина тоді не становила єдиного цілого: так, Ковель із південною частиною краю належали до Волинського воєводства. Ратне з північною частиною - до Холмської землі Руського воєводства.
     Переважна більшість геральдичних пам'яток краю відома нині лише з міських печаток. В архівосховищах Львова та Кракова виявлено печатки Ратного XVI - XVIII ст., печатка лави (міського суду) Ковеля, датована 1782 роком.
     Немає сумніву, що за польсько-литовської доби свої символи мали й інші містечка Ковельщини.
     У період панування Російської імперії (після 1795 р.) статус міста з усіх поселень краю зберіг лише Ковель, решта набула статусу позаштатних містечок.
     У міжвоєнний період (1920-1930 pp.), під час перебування Західної Волині у складі Польщі, було здійснено спробу відтворення гербів польсько-литовської доби для міст Ковеля і Ратного, однак їхню реконстркцію здійснено із суттєвими помилками у графічному виконанні й трактуванні.
     У цілому ж, міські герби Ковельщини можна поділити на кілька традиційних для української міської геральдики груп; використання родових знаків власників міст (герби Вижви, Мацієва) або міщанських «гмерків» (герб Миляновичів); символічні зображення тварин (герб Ратного) і регалій королівської влади (герб Ковеля до 1852 p.); використання мотивів легендарної історії міста (герб Ковеля 1852 р.).

КОВЕЛЬ
     Хоча Ковель користувався магдебурзьким правом ще з 1508 р. (з численними пізнішими підтвердженнями), його найдавніші гербові пам'ятки відомі тільки з останньої чверті XVIII ст.
     У праці В. Віттига «Печатки міст давньої Польщі» початку XX ст. вміщено відбиток лавницької печатки міста 1782 р. В її овальному полі, в обрамленні візерунчастого картуша, подано зображення, що нагадує державу - поширений знак влади монарха: куля у кільці увінчана хрестом (проте хрест на ковельській печатці є не прямим, як, зазвичай, на зображенні держави, а косим - андріївським).
     Чіткіші малюнки ковельського герба наявні на грамотах і печатках волинського дворянського зібрання періоду ХУІІІ - XIX ст. Тут герб супроводжуваний бандероллю з написом «Powiat Kowelski», має такий вигляд: на білому (срібному) тлі щитка - блакитна держава В золотому обрамленні та із золотим хрестом, супроводжувана нижче блакитним хвилястим поясом (річкою). Очевидно, саме такий вигляд і мав міський герб Ковеля періоду польського панування (на лавницьких печатках, як відоме герб, зазвичай, зображували у видозміненому вигляді.
     У1840 р. волинський губернський землемір створив проекти гербів для міст Західної Волині, які не встигли отримати своїх відзнак у 1796 p., коли затверджували герби для міст Волині в цілому. Проект землеміра майже повторював герб на дворянських грамотах ХУІІІ - XIX ст. (на срібному тлі - держава й річка) з додатком у верхній частині щита герба Волинської губернії (на золотому тлі - чорний двоголовий орел, на грудях якого земельний герб Волині - золотий щиток із червоним хрестом), однак, затвердження не дістав.
     Новіший проект, розроблений у Департаменті герольдії Сенату на початку 1850-х pp. і затверджений від 20 липня 1852 p., повністю відрізнявся від символу доби польського панування. Офіційний його опис був таким:
     «Щит герба розділений на дві рівні частини: у верхній - зображено герб Волинський, а в нижній, червоній, срібна підкова, обернена шипами донизу й супроводжувана трьома хрестами. Герб увінчаний міською короною».
     Окрім суто «промовистого» змісту - відтворення назви поселення (Ковель - підкова), герб нагадував ще й про відому легенду: походження назви «Ковель» від слова «коваль» оскільки на місці Ковеля нібито містилася кузня легендарного коваля Волі, який підкував битвою коня Данилові Галицькому.
     Редакція горба, запропонована Б. Кене у1860-х pp., Зберігала давнішу емблему(срібна підкова, супроводжувана трьома золотими хрестами, на червоному тлі), однак застарілий герб Волинської губернії 1796 р. у верхній частині замінили новішою крайовою емблемою 1856 р. у вільному куті щита, а також додали корону з трьома зубцям і вінок із двох золотих колосків, з'єднаних Олександрійською стрічкою)
     У 1930-х рр., у процесі відновлення «історичного польського» Ковеля, місцеві краєзнавці використали для нового проекту зображення на печатці 1782 р., однак супроводили його фантастичним трактуванням символу як «двох з’єднаних півкілець, увінчаних двома перехрещеними косими лініями» (тобто не побачивши в емблемі на печатці видозміненого малюнку держави.)

ВИЖВА
     Печатки з гербом містечка Вижви (нинішнього селища Нової Вижви Старовижівського району) відомі з місцевих ратушних книг середини XVIII ст. Найдавніший зразок такої печатки, що зберігся донині, датований 1732 р. Він містить зображення самобутнього волинського родинного герба «Лосятинський», який у польських гербівниках мав такий опис: «На червоному тлі срібний ковалерський хрест у срібному кільці, на якому вгорі срібна, обернена догори, стріла.»
     На печатці Вижви герб «Лосятинський» обрамлено нескладним рослинним орнаментом і супроводжувано написом, з якого зберігся фрагмент: «АТІS WIZ» (очевидно, уривок фрази «Sigillum civitatis Wizwiensis - «Печатка міста Вижви»),
     Герб, безперечно, має найтісніший зв'язок із відомим ще з доби Великого князівства Литовського родом Лосятинських, що могли відігравати суттєву роль в історії міста XVI ст. (саме тоді містечко отримало магдебурзьке право, а водночас, очевидно, й герб). Досить проста графічно символіка герба є типовою для самобутніх «руських» родових емблем литовського періоду.

МАЦІЇВ
     Печатка містечка Мацієва (сучасного селища Лукова Турійського району так само відома нам із міських війтівських книг XVIII ст. Єдиний відомий її зразок зберігся на документі місцевого війта, датованому 1710 p., - мировій між двома маціївськими міщанами. На печатці можна чітко розрізнити шляхетський герб "Корибут" в обрамленні візерунчастого картуша (напис не зберігся), описаний у польських гербівниках:
     «На червоному тлі - золотий півмісяць, обернений рогами догори. Під ним золота шестикутна зірка, а над півмісяцем хрест із перехрещеними кінцями».
     Як і герб «Лосятинський», герб «Корибут» походить із доби Великого князівства Литовського і пов'язані із нащадками сина великого князя Ольгерда Гедиміновича – Корибута Ольгердовича. Нащадками Корибута, за польськими гербівниками, вважалися зокрема князівські роди Вишневецьких і Збаразьких: обидва ці роди приписані до герба «Корибут». у володінні Вишневецьких (брацлавського воєводи А. Вишневецького) Маціїв опинився в1575 p., уже будучи містом із магдебурзьким поравом: отже, ймовірно, що саме тоді й відбулося надання герба «Корибут» самому місту (раніше міський уряд міг використовувати родинний герб своїх попередніх
     власників - Мацейовських).
     Незважаючи на перехід Мацієва в 1658 р. до маєтностей князів Сапіг (герба «Лис») а 1668 р. - до володінь Мьончинських, в маціївському діловодстві й надалі використовували герб «Корибут», що на той час, вочевидь, уже набув характеру усталеної відзнаки містечка, первісний зміст якої було дещо призабуто.

РАТНЕ
     Усі відомі нині печатки містечка Ратного (знайдено кілька їх зразків, датованих від XVI - XVIII ст.) мають усталене зображення: в полі печатки - три дерева, на тлі яких дикий кабан.
     Герб на ратнівських печатках, безперечно, є видозміненим варіантом відомого ще з XV ст. (зокрема із прапорів часу Грюнвальдської битви 1410 р.) герба Холмської землі, до складу якої належало місто: на зеленому тлі - три золоті дерева, між якими праворуч іде срібний ведмідь, Як і земельний герб, міський герб Ратного підкреслює виразний лісовий характер природи місцевих околиць. Крім того, кабан у ратнівському гербі («символ хоробрості», за О. Лакієром) міг також відтворювати характер містечка як фортеці (так, ще з початку XIV століття в містечку існував замок). Відповідно, можна реконструювати і кольори герба Ратного: на зеленому тлі - три золоті дерева, під якими - чорний кабан (неодмінний геральдичний колір зображення кабана), що йде праворуч.