За адміністративним поділом середини XІX ст. до Дубнівського повіту Волинської губернії, крім повітового міста Дубна, належало 14 позаштатних містечок (Берестечко, Боремель, Варковичі, Верби, Демидівка, Козин, Крупець, Любачівка, Мізоч, Млинів, Муравиця, Олика, Острожець, Торговиця). Така значна кількість міських поселень в одному повіті аж ніяк не є випадковою: значна їх частина у період Речі Посполитої користувалася магдебурзьким правом і мала всі відповідні до цього атрибути самоврядування.
Ще наприкінці XV ст. - у 1498 р. - привілей на магдебурзьке право від великого князя литовського Олександра Казимировича отримало місто Дубно, на той час володіння відомого княжого роду Острозьких. Упродовж XVI - XVIII ст. магдебургія поширилася на такі населені пункти краю, як Верби (1518 p.), Острожець (1528 p.), Берестечко (1547 p.), Олика (1564 p.), Варковичі (1725 p.), МІЗОЧ (1761 p.). Окремим містечкам (Берестечку, Олиці) магдебурзьке право неодноразово підтверджувалося пізніше.
ДУБНО
Як уже зазначалося, привілей на магдебурзьке право Дубно отримало досить рано - 1498 р. від великого князя литовського Олександра Казимировича. Опис міського герба в привілеї не наводився, однак можна з досить високою вірогідністю стверджувати, що цим гербом був родовий знак власників міста - князів Острозьких. Герб Острозьких, зафіксований у багатьох польських гербівниках XVІ - XVIII ст., мав оригінальну символіку, базовану на давніших печаткових емблемах: на червоному щиті - золоте півкільце, увінчане наконечником стріли; під ним - золота шестикутна зірка та золотий півмісяць, обернений рогами догори.
Саме герб князів Острозьких в оточенні барокового картуша постає на найдавнішій відомій дубнівській печатці - 1620 р. Зображення супроводжує легенда латинською мовою: "SIGILLVM CIVITATIS DVBNIENSIS: 1620" (тобто, "печатка міста Дубна"). Без змін цей символ використовувався в міському діловодстві аж до третього поділу Речі Посполитої: "Півмісяць спинкою додолу, над ним шестипроменева зірка, над тією півкільце, що на нього сперта стріла вістрям догори".
Після приєднання в 1795 р. Західної Волині до Російської імперії Дубнівський повіт увійшов спочатку до Подільського намісництва, а з 1797 р. - до Волинської губернії. На грамотах Волинського дворянського зібрання кінця XVIII - першої чверті XIX ст. герб Дубна виступає вже дещо видозміненим: на срібному тлі - золота шестикутна зірка, обрамлена зверху та знизу двома золотими півмісяцями; під усім цим зображенням - дві зелені дубові (або лаврові) гілки. Герб супроводжується написом: "Powlat Dubnienski".
Інший проект, розроблений уже на початку 1850-х pp., мав складнішу композицію: у верхній частині щита - герб Волинської губернії; у нижній на золотому тлі, заповненому дубовими листками, - червона фортеця з трьома вежами та брамою, над якою червоний щиток із срібною річкою - родовий герб князів Любомирських "Дружина" (князі Любомирські були власниками Дубна у XVIII ст.). Обидва ці проекти, однак, затвердження не дістали.
У 1860-х pp. герольдмейстер Б. Кене, переглядаючи міську геральдику Російської імперії, запропонував для Дубна новий проект, виконаний згідно із затвердженими 1857 р. новими геральдичними правилами: на золотому щиті - три зелені дубові листки (два вгорі, один унизу); у вільному куті щита - герб Волинської губернії; щит увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями (символ повітового міста) і обрамлений двома золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою.
Остаточний варіант герба Дубна, як уже зазначалося, було затверджено аж на початку XX ст. - 27 січня 1911 p.; офіційний опис цього герба, частково базованого на давнішому проекті Б. Кене, був таким:
"Золоте тло щита заповнене зеленими дубовими листками. У вільному куті щита герб Волинської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями і обрамлений двома золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою".
БЕРЕСТЕЧКО
Магдебурзьке право цьому волинському містечку було надано грамотою від 7 червня 1547 р., однак ні в самій цій грамоті, ні в підтвердному привілеї 17 січня 1766 р. згадки про герб міста немає. Проте відомо, що в XVII ст. місто мало власну символіку: так, в актових книгах місцевої ратуші в записі про "нову елекцію" (вибори) 1678 р. сказано, що новообраному бургомістрові було вручено "печатку міську срібну з вирізьбленими літерами" і "корогву міську однорогу".
Єдиний відомий нині відбиток берестецької міської печатки, датований 1743 p., виявлено у фондах ЦДІА України в м. Києві). В полі печатки - овальний щиток із військовою арматурою, в якому - нечітке зображення людської постаті, що тримає якусь річ на довгому ратищі. Довкола герб оточений написом, з якого зберігся лише уривок: "*BERES..."
БОРЕМЕЛЬ
Історія геральдики цього містечка є досить цікавою та навіть загадковою. У1995 р. луцький дослідник Ю. Мазурик опублікував інформацію про те, що у фондах Волинського краєзнавчого музею зберігається відбиток печатки XVIII ст., знайденої на території села Бужани (Горохівського району) місцевими жителями. На печатці бачимо зображення шляхетського герба "Свинка" в оточенні військової арматури, увінчане графською короною; під гербом вміщено вензель невідомої особи, а вгорі – уривок польського напису: "Miasteczko Michal..."
На Волині герб "Свинка" (на червоному тлі - на малюнку праворуч чорна кабаняча голова, пащу якої роздирає людська рука у блакитному рукаві) використовував лише один шляхетський рід - графи Чацькі. Численні краєзнавчі джерела кінця XIX - початку XX ст. фіксують факт, що саме Чацькі в XVII-XVIII ст. були власниками Боремеля (Михайлівки). До того ж, і напис може бути прочитаний тільки як Михайлівка і аж ніяк не Михалполь, що ще раз підтверджує належність печатки саме Михайлівці - Боремелю. Отже, перед нами ще один приклад типової для доби Речі Посполитої геральдики дрібних містечок, які використовували в гербах родову символіку своїх власників.
МІЗОЧ
Грамота на магдебурзьке право містечку Мізочу була опублікована В. Антоновичем у редагованому ним відомому збірнику рукописних джерел "Архив Юго-Западной России" (5 частина – "Акты о городах"). Наведений документ датований 23 вересня 1761 р. У привілеї йдеться про те, що король Станіслав-Август Понятовський на прохання власника міста шляхтича Дуніна-Карвицького обдаровує містечко Мізоч (Великий Мізоч) магдебурзьким правом і надає йому герб із зображенням золотих літер "W.M." (W ieIki Mizoez - Великий Мізоч).
В оригіналі привілею, що зберігається у фондах ЦДІА України в м. Києві, наведено й зображення герба: у круглому початковому полі - бароковий щит під шляхетською короною, на якому - вензель із двох переплетених літер "W.M."; довкола щитка - напис польською мовою "HERB MIASTA: MIASTA MIZOCZA" ("герб міста, міста Мізоча").
ОЛИКА
Найдавніший привілей на магдебурзьке право містечку Олиці - одному з "родових гнізд" литовських князів Радзивіллів - було видано 31 травня 1564 р. Опису герба Олики в цьому привілеї не наведено, однак, судячи з усього, він базувався на родовій символіці власників. Так, сучасний білоруський дослідник А. Цітов опублікував віднайдений ним зразок печатки Олики кінця XVI ст. з такою символікою: у першій половині розколеного щита - коронований орел, у другій - три мисливські сурми. Обидві емблеми є елементами відомого з XVI ст. родового герба князів Радзивіллів (на золотому щиті - чорний одноголовий орел, увінчаний князівською короною; на його грудях - герб "Тромби", тобто срібний щиток із трьома чорними сурмами); як свідчать старі ілюстрації, зображення "радзивіллівського орла" прикрашало головну браму відомого Олицького замку. Відповідно до цього опису, кольори герба Олики XVI ст. можна відтворити так - щит розколений: у першій, золотій, частині - чорний коронований орел; у другій, срібній, частині - три чорні мисливські сурми.