Володимирська (Володимиро-Волинська) земля - серце старовинної княжої Волині, околиця її давньої, відомої ще з X ст. столиці. Так, ще від межі X - XI ст. (тобто від часів "Володимирового" поділу Київської держави на землі-князівства, докладно описаному в "Повісті врем'яних літ"), Володимирська земля стала окремим князівством, зверхник якого був васалом безпосередньо великого князя київського (першим таким князем, за літописними даними, став один із синів Володимира Великого - Всеволод Володимирович). У період литовської займанщини, після адміністративної реформи 1471 p., Володимирська земля набула статусу повіту в складі Волинського воєводства (зберігаючи цей статус і пізніше, у складі Речі Посполитої). Після 1793 р. територія повіту увійшла до складу Волинського намісництва (з 1797 р. - губернії) Російської імперії. Станом на другу половину XIX ст. до Володимирського повіту належало одне місто (Володимир-Волинський) і 13 містечок (Горохів, Дружкопіль, Киселин, Коритниця, Локачі, Любомль, Милятин, Озеряни, Озютичі, Опалин, Порицьк, Свинюхи, Устилуг).

ГОРОХІВ
     Магдебурзьке право цьому містечку вперше було надане привілеєм його власника - князя Григорія Сангушка-Кошерського від 16 липня 1600 року; дещо пізніше, 10 березня 1601 року, це право підтверджене грамотою короля Сигізмунда ІІІ. Проте ні в привілеї князя Сангушка 1600 p., ні в підтвердному королівському привілеї 1601 р. немає згадки про герб або печатку містечка; з певною вірогідністю можна лише припустити, що на цій печатці - родовий герб Сангушків "Погоня Литовська" (саме він, зокрема, фігурував за доби Речі Посполитої на гербах таких володінь Сангушків, як Заслав, Корниця, Славута). Щоправда, уже в середині XVII ст. Горохів змінив власника: містечком заволоділи шляхтичі Варшицькі, з 1775 р. - графи Вєльгорські, а з 1791 р. - Понятовські. З 1795 р. (після третього поділу Речі Посполитої) Горохів перейшов до рук буського підкоморія, графа Валер'яна Стройновського (герба 'Стржемє"), який невдовзі заснував у містечку палац-музей, а у 1808 р. - парафіяльний костел Вознесіння Богородиці.
     Лише у 1930-х роках, після того, як Горохів став центром повіту Волинського воєводства, місцева повітова рада розробила для міста проект герба. В його основу було покладено родовий знак колишніх власників поселення Стройновських - "Стржеме": на червоному тлі - золоте стремено, увінчане золотою шляхетською короною. Згаданий проект не здобув урядового затвердження (ймовірно, просто "не встиг" у тогочасній складній політичній ситуації).

ЛЮБОМЛЬ
     Це відоме ще з другої половини XIII ст. волинське місто (вважається, що його засновником був племінник Данила Галицького, волинський князь-меценат Володимир Василькович) отримало магдебурзьке право у 1571 p., коли формально належало до Холмської землі Руського воєводства. На жаль, жодного джерела про побутування за тих часів у місті власного герба дослідники поки що не виявили. Відповідно, і в XIX столітті, коли Любомль офіційно мав лише статус позаштатного містечка, імператорська герольдія не розглядала питання про затвердження для нього окремого герба. Свого часу, у 1930-х роки місцеві органи влади створили ще один проект міського герба: "два зубри, обернені головами в різні боки".
     У 1930-х роках проект герба для Любомля був складений місцевою повітовою радою. Цей проект базувався на символіці відомого ще з XV-XVI ст. герба Холмської землі; на блакитному тлі - три дерева натуральної барви (посередині - ялина, обабіч неї - два дуби), під якими стоїть чорний ведмідь, обернений у лівий геральдичний бік (праворуч від глядача). Відмінність герба від його прототипу полягала лише в окремих елементах: історичний герб Холмської землі мав зелене тло, ведмідь малювався срібною барвою та був обернений у протилежний (правий) геральдичний бік. Проект герба у ці роки не здобув офіційного затвердження.

СВИНЮХИ
     Колишнє містечко Свинюхи, яке з повоєнного часу отримало нову назву - Привітне (при тому, що попередня "немилозвучна", з погляду радянського керівництва, назва відома ще з літописної доби - вперше вона зафіксована в документах під 1157 р.), користувалося магдебурзьким правом з 1557 р. Згодом, 27 березня 1790 року, король Станіслав-Август Понятовський видав для містечка підтвердний привілей, де, між іншим, зазначалося: "До всіх актів урядових дозволяємо вживати у гербі дикого кабана".
     Герб Свинюх 1790 p., безперечно, мав "промовистий" зміст, тобто відтворював назву поселення (Свинюхи - свиня, кабан). Водночас він міг натякати й на лісисті околиці містечка з їхнім характерним тваринним світом.