Проникнення магдебурзького права західноєвропейської моделі міського самоврядування, що передбачала використання містом власного герба, на східноволинські землі відбулося ще за доби Великого князівства Литовського. Так, ще в XV ст. (загальноприйнятою нині вважається дата 1444 р.) отримав таке право (а, водночас, очевидно, й герб) Житомир. У XVI ст. свою печатку з гербом запроваджує містечко П'ятка, у XVII ст. - Полонне. У1791 р. отримує герб містечко Нехворощ (королівською грамотою від 17 лютого 1792 p.). Нарешті, після приєднання Волині до Російської імперії, з утворенням нам землях Волинського намісництва, у 1796 р. нові герби отримують намісницький центр Новоград-Волинський і два повітових міста - Лабунь і Чуднів.
     Символіка гербів, створених для східноволинських міст, є загалом типовою для тогочасної української геральдики: це зображення міського укріплення (Житомир), святого-охоронця міста (Полонне) або родового знака власника міста (П'ятка). Приземленішими сюжетами відзначаються пізніші герби Нехворощі 1792 р. (малюнок коня під сідлом), та Лабуня 1796 р. (яблуня з плодами). Щодо інших гербів 1796 p., то в їхній символіці наявний перегук із місцевою давниною - використання давнішого земельного волинського герба (Новоград-Волинський) або символу, пов'язаного з легендою про виникнення міста - «чудо Боже» (Чуднів).

ЖИТОМИР
     Офіційний опис цього герба від 22 січня 1796 р. є таким: «У верхній частині щита герб Волинський. Унижній на блакитному тлі відчинена брама з трьома вежами над нею. Сей герб здавна наданий тому місту князями литовськими на знак звільнення його з-під влади старостинської».
     Як уже зазначалось, імовірним є те, що цей герб, із надзвичайно типовою для української міської символіки польсько-литовської доби алегорією укріпленого міста - зображенням замкового муру з брамою й трьома вежами міг постати ще водночас із наданням Житомиру магдебурзького права у 1444 р. Підтверджує це і звістка про «звільнення його з-під влади старостинської», тобто надання статусу «вільного королівського» (або «велико княжого») міста. Судячи з усього, зображення брами з трьома вежами було незмінним символом Житомира впродовж XV - XVIII ст. і перейшло на герб 1796 р. з місцевих магістратських печаток.
     Водночас житомирські земельні установи - гродський та земський суди - з другої половини XVII ст. користувались іншим символом. На той час - після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького - польський уряд переніс до Житомира всі адміністративні установи Київського воєводства. Відповідно і напечатках цих установ залишився старий київський воєводський герб - зображення св. архангела Михаїла з мечем та піхвами в руках. Зокрема, на печатці Житомирського гродського суду 1790-х pp. цей герб супроводжував польський напис: «PSECZEC GRODU ZYTOMIERSKIEGO» («печатка Житомирського замку»).

ЛАБУНЬ
     Герб повітового міста, а після 1797 р. - позаштатного містечка Лабуня є типовим витвором «побутової» міської геральдики Російської імперії кінця XVIII ст., основну сюжетну складову якої становила господарська символіка. Свідчить про це і офіційний опис лабунського герба в указі від 22 січня 1796р.: «У верхній частині щита герб Волинський. У нижній на срібному тлі яблуня з плодами, на знак того, що околиці цього міста багаті насади».

НЕХВОРОЩ
     «Побутовий» сюжет був і в одному з останніх витворів української міської геральдики доби Речі Посполитої - наданому 17 лютого 1792 р. гербі містечка Нехворощ. У королівському привілеї нехворощанським міщанам, зокрема, зазначалося, що місту «за герб» надається «кінь під сідлом». До грамоти додавався кольоровий малюнок герба: на блакитному тлі, на порослій деревами зеленій землі, - кінь натуральної (бурої) барви з червоним сідлом та збруєю.

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ
     В імператорському указі від 22 січня 1796 р. герб адміністративного центру Волинського намісництва - Новограда-Волинського, що, водночас, функціонував і як земельна емблема, мав такий опис: «На золотому тлі - чотирикутний червоний хрест. Цей герб уживаний був ще за давніх часів, за доби володіння великих руських князів Волинню; і він зостається без зміни, а для означення приєднання і підданства цього краю до Російської імперії зображений державний її герб, тобто двоголовий орел, на грудях якого покладено зазначений міста Новограда-Волинського герб».
     Таким чином, у гербі Новограда-Волинського 1796 р. поєднано колишній земельний герб Волині і герб Російської імперії. За тим же указом 22 січня 1796 р. цю композицію вмістили в гербах усіх повітових міст Волині - Дубровиці, Житомира, Заслава, Лабуня, Овруча, Острога, Радомишля, Рівного, Чуднова, а в 1852 р. - і Ковеля.
     У 1860-х pp. Б. Кене помітно переробив герб, прибравши зображення імперського орла (як недоречне у «провінційному гербі») і відновивши історичні кольори емблеми, у редакції Кене герб дістав опис, аналогічний волинському губернському гербу 1856 p.: «Срібний, посередині червоного тла, хрест». Від герба Волинської губернії герб Новограда-Волинського відтепер відрізнявся лише стандартною прикрасою навколо щита (у губернському гербі - імператорська корона і дубове листя з Андріївською стрічкою, у міському - кам'яна корона і колоски з Олександрівською стрічкою).

ПОЛОННЕ
     Вважається, що це місто, яке тривалий час перебувало у володінні князів Любомирських, а в XIX ст. опинилось у складі Новоград-Волинського повіту як позаштатне містечко, отримало магдебурзьке право ще на межі XVI - XVII ст. Проте жодних документів, які містили б відомості про надання Полонному герба, досі не виявлено. Єдиним винятком тут є комплекс міських печаток, віднайдених сучасним львівським дослідником А. Гречилом в архівосховищах Польщі. Усі ці печатки, використання яких датується XVII - XVIII ст., мають однаковий геральдичний сюжет. На них постає надзвичайно характерний для того часу «патрональний» герб - зображення охоронця міста, св. єпископа Мартина. Відповідно до католицької традиції, св. Мартин у гербі Полонного постає у вигляді лицаря-вершника на коні, який ріже мечем свій плащ, щоб віддати половину його старцеві-жебракові, що стоїть поряд на колінах.

П'ЯТКА
     Так само А. Гречилом у польських архівосховищах виявлено печатку іншого східноволинського містечка - П'ятки, біля якого, як відомо, у 1592 -1593 pp. розгорнулося козацьке повстання під проводом гетьмана Криштофа Косинського. Печатка датована кінцем XVI ст. - 1587 р. - і містить зображення герба власників містечка - князів Острозьких. Згідно з описами польських гербівників, цей герб мав такий вигляд: на червоному щиті - золоте півкільце (або перекинутий півмісяць) із наконечником стріли, під яким - шестикутна зірка, а ще нижче - півмісяць рогами догори. Характерно, що згаданий герб у XVI - XVII ст. використовували численні володіння князів Острозьких на волинських землях, зокрема Дубно, Старокостянтинів, Степань.

ЧУДНІВ
     Герб Чуднова, прийнятий 22 січня 1796 p., мав у своєму щиті композицію, пов'язану з народною легендою про минуле містечка:
     «У верхній частині щита герб Волинський. У нижній, оскільки, за свідченнями старожилів, місто це було назване так на пам'ять про захист його малим числом людей від татар, на блакитному тлі срібна фортеця, посеред якої озброєна мечем рука».