Ще з часів середньовіччя одне з найцікавіших міст українського Прикарпаття - Коломия - мало особливий статус. За однією з місцевих легенд, у XIII ст. воно було столицею галицького князя Коломана (сина угорського короля Ендре II - королевича Кальмана, який у 1214-1219 pp. посідав престол у Галичині), на честь якого воно, нібито, й отримало своє ім'я. 13 жовтня 1395 р. за привілеєм короля Владислава II Ягайла місто (одним із перших у Прикарпатті) одержало магдебурзьке право та герб. Упродовж XV-XVIII ст. Коломия згадується вже як центр староства (повіту) в Галицькій землі Руського воєводства (поряд із Галицьким і Теребовлянським повітами). Після 1772 р. влада Австрійської (Габсбурзької) імперії надала Коломиї статус округового міста у складі "Королівства Галичини та Володимири" (до округу на той час належало шість повітів - Коломийський, Городенківський, Заболотівський, Косівський, Обертинський та Снятинський).
     Нарешті, у 1867 р. Коломию було визначено як центр повіту (у складі Галичини), до якого, крім повітового міста, належало п'ять позаштатних містечок - Велика Кам'янка, Гвіздець, Кулачківці, Печеніжин, Яблунів. Переважна більшість цих міських поселень ще за часів Речі Посполитої (до 1772 р.) користувалася власними геральдичними емблемами (пов'язаними найчастіше з родовою емблематикою їхніх власників). Так, у гербах Кулачківців, Печеніжина та Яблунева фігурував знак одного з найбагатших галицьких магнатських родів - графів Потоцьких (герб "Пилява"), у гербі Гвіздця - родовий знак князів Пузин (герб "Огінець"). Що ж до герба самої Коломиї, то його традиційна емблема ("пів-орла"), що впродовж XIV-XIX ст. зазнавала змін лише композиційного характеру, найімовірніше пов'язана з державною символікою Королівства Польського.
     У міжвоєнний період, коли польська адміністрація затверджувала герби для повітових міст "Східної Малопольщі" (загарбаних українських земель), було виготовлено проекти гербів і для Коломиї та Печеніжина (станом на кінець 1920-х pp. – повітових центрів Станіславського воєводства).

КОЛОМИЯ
     Власний герб Коломия отримала за привілеєм, наданим 13 жовтня 1395 р. У привілеї герб фігурує як зображення орлиної голови, увінчаної короною, на червоному тлі. Безперечно, що ця емблема являла собою частину державного герба Польщі ("білого орла") і мала характеризувати Коломию як "вільне королівське місто".
     Упродовж XV-XVII ст. малюнок герба дещо ускладнився; замість орлиної голови на ньому вимальовується вже верхня половина орла, так само увінчана короною. Відомий польський дослідник початку XX ст. В. Віттиг описав печатку міста, датовану XVI ст., так: "Герб представляє на щиті верхню половину орла".
     Переломним в історії коломийського герба став період панування Габсбургів. З 1849 р. на печатках міського магістрату з'явився символ, тематично подібний до попереднього, однак цілком відмінний за своєю композицією. Австрійський гербознавець ХІХ ст. К. Лінду своїй праці "Міські герби Австро-Угорщини" (1885 р.) навів такий опис герба Коломиї:
     "У першій частині розколеного червоного щита - половина срібного двоголового орла, над якою, на лінії розколу, - золота корона".
     На печатках коломийського магістрату згаданий герб супроводжував напис: "Magistral in Kolomea".
     18 березня 1929 р. герб Коломиї в редакції 1849 p., відтворений за працею К. Лінда, був підтверджений Міністерством внутрішніх справ Польщі й офіційно побутував у діловодстві міста аж до вересня 1939 р.

ГВІЗДЕЦЬ
     Це невелике містечко (нинішнє селище в Городенківському районі Івано-Франківської області) отримало міські права у 1540 р. від Сігізмунда Старого. На жаль, відомості про тогочасну геральдичну символіку поселення не збереглися. Натомість у рукописному реєстрі міських гербів Галичини, укладеному у 1890-х pp. львівським архівістом Ф. Ковалишиним, зазначено, що гербом Гвіздця є княжий герб "Огінець". Відповідно до польських джерел, герб "Огінець" мав такий опис: "На блакитному тлі червона обозова брама, а над нею срібний хрест, верхній промінь якого розділений на два вигнуті всередину гострі кінці".
     Поява герба "Огінець" у міському діловодстві Гвіздця датується, вочевидь, серединою XVIII століття, коли містечком заволодів визначний литовський магнатський рід - князі Пузини (родовим знаком яких був саме "Огінець"). Після приєднання Галичини до австрійських володінь герб, напевно, деякий час ще зберігався на міських печатках, але вже у другій половині XIX ст. про нього забули, і на тогочасній печатці Гвіздця з'явився малюнок крайового герба "Королівства Галичини і Володимири'".

КУЛАЧКІВЦІ
     Це невелике містечко в передгір'ї Карпат уперше отримало міські права у 1573 р. від короля Генріка Валуа. На той час власником Кулачківців був уже згадуваний вище польський магнатський рід графів Потоцьких: у 1766 р. нащадок цього роду Теодор Потоцький домігся підтвердження для містечка магдебурзького права від короля Станіслава-Августа Понятовського. Кулачківцям було надано герб, на якому фігурував срібний грифон, що тримає в передніх лапах срібний семикутний хрест – родовий знак Потоцьких "Пилява". Окремі джерела подають тло герба як "жовте" (золоте), однак імовірніше, що воно мало блакитний колір(по-перше, герб "Пилява" мав щит саме цього кольору, а по-друге, зображення срібних фігур – грифона й хреста - на золотому тлі суперечило б правилам класичної геральдики, що забороняє вміщення "металу на металі"). Підтверджують це припущення й дані Ф. Ковалишина, що у своєму покажчику міських гербів Галичини подав такий опис герба Кулачківців: "На блакитному тлі срібний грифон, що тримає в лапах герб "Пилява".

ПЕЧЕНІЖИН
     Подібну до герба Кулачківців композицію мав і герб сусіднього прикарпатського містечка - Печеніжина, що так само належало до володінь Потоцьких і теж отримало магдебурзьке право привілеєм від 1766 року (на вимогу графа Теодора Потоцького). Згідно з привілеєм (до якого було додано зображення міської печатки), Печеніжин одержав герб, на блакитному щиті якого містився малюнок золотого лева, що тримає в передніх лапах "Пиляву" (срібний семикутний хрест).
     Лев у гербі Печеніжина поставав як елемент тогочасного герба Руського воєводства - "руський лев", традиційний (ще з XIII - XIV ст.), геральдичний символ Галичини.
     У 1929 p., як уже зазначалося, для Печеніжина затвердили новий проект герба. Незнайомі з привілеєм 1766 р. та пізнішими с фрагістичними пам'ятками автори проекту поєднали в ньому емблему з герба Коломиї 1849 р. з цілковито модерним символом: у розколеному щиті - в першій, червоній частині половина срібного орла, у другій, срібній частині, - чорна нафтова вежа (що мала натякати на тогочасні нафтові промисли в Галичині). 18 березня 1929 р. цей проект був затверджений Міністерством внутрішніх справ Польщі.

ЯБЛУНІВ
     Геральдична символіка ще одного містечка на Коломийщині - Яблунева - нині відома нам лише з численних його печаток XIX ст., що збереглися в архівосховищах м. Львова. На цих печатках, як правило, постає вже знайомий нам родовий герб власників містечка графів Потоцьких - "Пилява": "На блакитному тлі срібний трираменний хрест без однієї частини нижнього рамена". Імовірно, що цей герб, як і герби Кулачківців і Печеніжина, сягає своїм корінням XVIII ст.
     Загалом використання герба графів Потоцьких у XVIII-XIX ст. на печатках галицьких міст і містечок, що перебували в їхньому володінні, є більш ніж масовим. Так, у "властивому" вигляді (без додатків) герб "Пилява" в різні часи містився на гербах Бродів, Бучача, Делятина, Кристинополя, Лешнева, Пробіжної, Соколівки, Товстого, з тематичними додатками - в гербах Болехова, Станіславова, Сухостава, в поєднанні з іншими шляхетськими гербами - в гербах Козової, Монастириська, Устечка, в поєднанні з крайовим гербом Галичини - в гербах Городенки, Тисмениці тощо.