Пороський край, окремі міста якого – Васильків, Біла Церква – виникли ще за доби Київської Русі, має свою давню й цікаву геральдичну традицію, що сягає своїм корінням межі XVI – XVII ст. – періоду, коли в Київському воєводстві, на тогочасному прикордонні Речі Посполитої, було розбудовано ряд укріплених поселень, а невдовзі – наділено їх магдебурзьким правом і, відповідно, гербами. У 1591 p., зокрема, свій герб отримала Сквира, у 1620 р. – Біла Церква. Сюжети цих гербів, до речі, були характерно «оборонними» – фортечна вежа (у Сквирі), лук із трьома стрілами (у Білої Церкви).
     Новою «хвилею» надання гербів пороським містам стали 1791-1792 pp. - час масового надання та підтвердження магдебургії поселенням Правобережжя. Так, 4 листопада 1791 р. було підтверджено давніший герб Сквири, 10 листопада - надано нові герби Романівці й Таращі, 30 квітня 1792 р. - Кошоватій (сучасній Ківшуватій). Символіка цих гербів так само була яскраво «оборонною» - зображення фортечних веж, брам (Сквира, Романівка), замків (Кошовата); лише в гербі Таращі 1791 р. фігурував малохарактерний для міського гербівництва тих часів малюнок зайця.
     Приєднання Правобережжя до володінь Російської імперії у 1793 р. спричинило створення нових гербів для міст регіону, що стали тоді повітовими центрами новоутвореного Брацлавського намісництва. У1796 р. такі герби отримали Сквира (на основі давнішої емблеми) і П'ятигори (з алегорично-господарчою символікою - малюнком міфічного рогу достатку, що висипає хлібне збіжжя на ниву). Після включення цієї частини Брацлавщини у 1797 р. до складу Київської губернії було розроблено (очевидно, на початку XIX ст.) проекти нових гербів для нових повітових міст - Василькова й Таращі (відповідно з малюнками церкви, що стоїть на горі, і пшеничного снопа). Ці проекти, однак, офіційного затвердження не набули.

БІЛА ЦЕРКВА
     У привілеї від 2 грудня 1620 p., за яким білоцерківські міщани отримували магдебурзьке право, згадувався і герб, затверджений для цього міста-фортеці: «На червоному тлі лук із натягнутою тятивою, що має три стріли».
     Подібна «оборонна» символіка, як уже зазначалося, була поширеною в тогочасних гербах міст-фортець Київського воєводства. На міській печатці Білої Церкви, що залишалася незмінною аж до останньої чверті XVIII ст., зображення герба супроводжувалось кириличним написом: «ПЕЧАТЬ МЪСКА БЬЛОЦЕРКОВСКА».
     Цікаво, що водночас із гербом білоцерківські міщани отримали за привілеєм 1620 р. і корогву, символіка якої з невідомих причин була цілком відмінна від міської печатки. Ця корогва мала виразно «промовисту» емблему, що відтворювала назву поселення, - на червоному тлі зображення білої (срібної) мурованої церкви.

ВАСИЛЬКІВ
     Офіційний опис герба Василькова, затвердженого наприкінці 1852р., був таким: «Щит герба розділений на дві рівні частини; у верхній зображений герб Київський, а в нижній, червоній, на зеленій горі золота церква».
     Герб, поза будь-яким сумнівом, було створено на основі давнішого проекту, складеного наприкінці XVIII або на початку XIX ст. (можливо, навіть, на основі ще давнішої емблеми). Так, на дипломах Київського дворянського зібрання початку 1800-х pp. серед зображень повітових гербів Київської губернії є й герб, підписаний як «Powiat Wasylkowski» - овальний щиток із зображенням трибанної церкви, що стоїть на горі.

КОШОВАТА
     «Архітектурна» символіка герба Кошоватої, наданого 30 квітня 1792 p., мала, очевидно, яскравий «оборонний» характер: «Два замки, що на двох горах стоять, а посередині третя гора окремо».
     На думку сучасного львівського дослідника А. Гречила, поява таких символів у гербі Кошоватої та інших міст «фіксує реальний стан архітектурних споруд - напівзруйновані та порослі травою фортеці й оборонні укріплення»; однак з іншого боку, не менш вірогідним видається припущення, що ці герби просто виступають стилізовані зображення самих міст.

РОМАНІВКА
     Ще один зразок герботворчості Правобережжя 1791–1792 pp. - герб, наданий «вільному королівському місту Романову» - сучасній Романівціна Попільнянщині. Опис герба в привілеї мав такий вигляд: «Брама з піднесеною вежею, посередині якої має бути вирізьблена велика літера «R». Таким чином, романівський герб поєднував традиційний уже «архітектурно-оборонний» сюжет з яскравим «промовистим» елементом - сиглем, тобто ініціалом назви міста.
     Герб Романівки після 1793 p., коли містечко було залишено поза штатом, вийшов з офіційного вжитку.

СКВИРА
     Ще один королівський привілей 1791 p., наданий місту Київського воєводства Сквирі, описував її герб так: «Аби те місто в речах судових, як і в урядових міських, на виписах зі справ урядових певного захисту вживало, надаємо йому такий герб, як тут намальований видно далі..., котрий герб на печатках у всіх ознаках тому місту вживати дозволяємо», зазначаючи далі символіку: «Брама з однією вежею, золота, в полі чорному; в короні є радван». Тут-таки зазначалося, що він є підтвердженням давнішої грамоти, виданої у 1591 р. на «відновлення міста й замку» (очевидно, саме це «відновлення» і мав символізувати малюнок замкової вежі в гербі).
     Щодо згаданого в тексті грамоти «радвана», то тут, малося на увазі зображення церковної корогви з хрестом (елемента а шляхетського герба «Радван»), що фігурувала у сквирському гербі як клейнод (нашоломник).

ТАРАЩА
     Місту Таращі впродовж менш, ніж століття – від 1791 до 1852 pp. – довелося тричі змінити свою геральдичну символіку.
     Найдавніша печатка Таращі, датована 1791 р. і віднайдена в польських архівосховищах А. Гречилом, має типове для українського гербівництва того часу зображення патрона міста - св. Юрія Звитяжця на коні, який нищить списом змія (час виникнення цієї печатки невідомий; імовірно, вона існувала з 1722 р., коли поселенню було вперше надано права містечка).Однак уже того ж 1791 р. для Таращі надається новий привілей - користуватися гербом із зображенням «...на білому тлі зайця, що біжить». Подібна «тваринна» символіка у 1791 -1792 pp. є досить малохарактерною для України (винятком тут є хіба що герб Катеринополя 1792 р. з малюнком зубра.
     Після 1800 р. на дипломах київського дворянського зображення герба з написом “Powiat Tarasczanski”.
     Нарешті, у 1852 р. затверджено новий офіційний герб міста Таращі: «Щіт герба розділений на дві рівні частини: у верхній герб Київський, а в нижній, срібній, чорний орел, що сидить із розпростертими крилами». Щодо походження символіки герба, то відомий український геральдист P. Климкевич припускав, що його проект міг бути створений київськими краєзнавцями, які таким чином «зашифрували» в символі міста зв'язок його історії з діяльністю гетьмана Пилипа Орлика.