Хоча нині Донецька область – посідає чи не перше місце в країні за кількістю населених пунктів міського типу, лише сто років тому поселень із офіційним статусом міст на її території налічувалося всього три: два повітових міста Катеринославської губернії – Бахмут (сучасний Артемівськ) та Маріуполь – і позаштатне місто Слов'янськ, що належало до 1917 р. Ізюмському повіту сусідньої Харківської губернії. Проте кожне із цих міст має власну геральдичну традицію, започатковану ще у XVIII – XIX ст. Кожен зі старих міських гербів Донеччини – надзвичайно цікава пам'ятка українського гербівництва, що привертає увагу як обставинами свого виникнення, так і змістом символіки.
БАХМУТ
Згадка про герб Бахмута фігурує серед проектів міських гербів, створених у 1723–1727 pp. запрошеним до роботи в Герольдмейстерській конторі італійцем Франческо Санті. На жаль, ні опис, ні малюнок цього проекту нині невідомі. Проте вже двома десятиліттями пізніше, у 1745 p., та сама Герольдмейстерська контора створює проект герба для прапора Бахмутського армійського полку – імовірно, на основі давнішого варіанту Санті. Збережений опис цього проекту такий: "На червоному тлі – дві золоті гармати, на верхній з яких сидить білий птах, а під ними, під зеленою горою і на зеленій землі, дерев'яний соляний магазин".
Малюнок у верхній частині щита (дві гармати, на одній з яких – птах) – це відомий із 1712 р. герб Воронезького полку та міста Воронежа (у першій половині XVIII ст. Бахмут адміністративно був підпорядкований Воронезькій губернії). Щодо іншого символу - "магазину" (тобто соляної комори), то він, безперечно, символізував місто як давній, відомий із XVII ст. осередок видобування солі ("бахмутки").
Проте вже на початку XIX ст. Катеринославське губернське правління запропонувало власний проект герба міста Бахмута та Бахмутського повіту, цілком відмінний від проекту 1745 р.:
"Між зеленим і чорним тлом зображений хімічний знак солі, що була приводом до заснування міста Бахмута".
Під "хімічним знаком солі" насправді малася на увазі середньовічна алхімічна емблема солі у вигляді срібного порожнистого кола, розділеного срібною горизонтальною лінією. Цікаво, що герб Бахмута - єдиний відомий на терені як України, так і Російської імперії в цілому випадок використання в міській геральдиці емблематики середньовічних "таємних наук".
Герольдмейстер Б. Кене, переглядаючи в 1860-х pp. герб Бахмута, оцінив оригінальний алхімічний символ як "негеральдичний" і натомість запропонував власний варіант із так само "соляним" сюжетом: на зеленому щиті – срібний пояс (імовірно, символ річки Сіверського Дінця, що тече територією повіту), супроводжуваний трьома срібними ромбами – вгорі одним, унизу двома (стилізованим зображенням "соляних каменів". У вільній (верхній правій) частині щита поставав герб Катеринославської губернії. Крім того, герб мав стандартне щитове оточення.
Проект Кене не дістав офіційного схвалення, і місто до 1917 р. користувалось "алхімічним" гербом 1811 р.
МАРІУПОЛЬ
Хоча Маріуполь як місто заснований лише в останній третині XVIII ст., найдавнішою пам'яткою в історії його міської геральдики можна
вважати печатку Кальміуської паланки Запорозької Січі, центр якої – Кальміуський городок (колишнє городище Домаха) існував приблизно на місці пізнішого Маріуполя.
Опублікована відомим українським істориком А. Скальковським печатка Кальміуської паланки, датована 1760-ми pp., має символіку, надзвичайно характерну для геральдики українського козацтва XVII - XVIII ст.: у полі печатки – фігурний щиток із зубчастою короною та наметом, у якому перехрещені шабля та спис, обернені вістрями донизу. Герб супроводжує абревіатура "К.П.П.П." ("Кальміуської паланки печатка полкова").
Однак проект герба Маріуполя, виконаний у Катеринославському губернському правлінні й затверджений 1811 р., ніяк не був пов'язаний із колишньою паланковою символікою. Його опис був такий: "Над срібним півмісяцем, зображеним на чорному тлі, піднесений восьмикутний золотий хрест на блакитному тлі, на знак усе милостивішого прийняття з-під ярма магометанського під сильний захист Російської держави азійського християнства, що вийшло з Тавриди".
У цьому досить пишномовному описі малося на увазі заснування Маріуполя (Маріанполя) як колонії кримських греків-переселенців. Цікаво, що верхню частину герба – золотий православний хрест на блакитному тлі – ймовірно, запозичено із затвердженого у 1783 р. герба Таврійського повіту (згодом губернії).
Б. Кене у своєму пізнішому проекті герба Маріуполя повністю зберіг композицію герба 1811 p., додавши до неї лише герб Катеринославської губернії у вільному куті щита, а також щитове оточення.
СЛОВ'ЯНСЬК
З ім'ям Б. Кене пов'язане створення проекту герба і для третього міського поселення старої Донеччини – Слов'янська, колишньої Торської фортеці, відомої із середини XVII ст. Цей проект, виконаний герольдмейстером у 1867 p., мав таку символіку:
"На чорному тлі щита - золотий слов'янський хрест, супроводжуваний з боків двома срібними ромбами. У вільному куті щита герб Харківської губернії"'.
До герба Кене додав щитове оточення у вигляді червоної кам'яної корони із трьома зубцями (символу позаштатного міста), а також двох золотих колосків.
перев'язаних Олександрівською стрічкою.
Символіка проекту Кене мала, як уже зазначалося, відтворювати назву міста (слов'янський хрест – Слов'янськ), а також нагадувати, як і в гербі Бахмута, про відомий із XVII ст. центр солевидобування (срібні ромби – стилізовані "соляні камені"). Проект, очевидно, попередньо схвалено Департаментом герольди Сенату, однак його офіційне затвердження так і не відбулося.