Як і у випадку з Донецькою областю, на території сучасної Луганщини розвиток більшості міських поселень припадає вже на новітній період – до 1917 року в цьому регіоні офіційний статус міст мали лише чотири населені пункти: Луганськ, Слов'яносербськ (у межах Катеринославської губернії, Старобільськ і Біловодськ (у межах Харківської губернії). Відповідно тільки ці поселення мали на той час власні герби, історія яких, проте, є досить цікавою.
     Зародки територіальної геральдики на Луганіцині датуються другою половиною XVІІІ століття, коли на території сучасної області, в межах утвореної у 1764 р. Новоросійської губернії, розмістилися військові підрозділи Донецького та Луганського пікінерних полків (сформованих із колишніх козаків Полтавського та Миргородського полків, а також із сербських переселенців).
     У 1776 р. тогочасний керівник петербурзької Герольдмейстерської контори, відомий російський історик М. Щербатов, запропонував для прапорів цих полків проекти гербів, символіка яких була такою: для Донецького - "...на блакитному тлі срібна хвиляста смуга, що означає Донець; угорі шабля із золотим ефесом та срібним лезом і спис; унизу гроно червоного винограду із зеленим листом"; для Луганського - "...на зеленому тлі дев'ять срібних троянд". У 1783 p., однак, пікінерні полки були ліквідовані (перетворені на легкокінні), після чого з їхнього вжитку вийшли і складені Щербатовим герби.
     П'ятьма роками пізніше заходами нового герольдмейстера – Волкова – були створені проекти гербів для міст Воронезького намісництва, до якого входили і два українських міста – Біловодськ і Куп'янськ (узаконено ці проекти 21 вересня 1781 p.). Обидва герби мали характерну для геральдики кінця XVIII ст. "тваринну" символіку (герб Біловодська – зображення лелеки, на гербі Куп'янська – ховрах).
     12 березня 1804 р. затверджено герб ще одного міста Воронезької губернії – Старобільська, в основу якого покладено малюнок коня (емблема розвинутого в повіті конярства). У1835 р. усі три згадані міста (Біловодськ, Куп'янськ та Старобільськ) зараховано до Харківської губернії (перше – як позаштатне, два інших – як повітові), проте на символіці їхніх гербів ця адміністративна зміна не відбилася ніяк.
     29 липня 1811 p., свій герб отримав ще один населений пункт Луганщини – повітове місто Слов'яносербськ. У гербі символ історії міста (сербський шишак, що нагадував про події середини XVIII ст.) поєднувався з характерною "промисловою" емблемою (дві чавунні гармати, алегорія Луганського ливарного заводу).

ЛУГАНСЬК
     Перша спроба створення герба для цього міста – колись поселення при Луганському ливарному заводі, що виникло на місці давнішого укріплення Кам'яний Брід, а нині одного з найбільших індустріальних центрів України, – датована серединою XIX ст. На той час Луганська міська дума надіслала до Герольдії проект власного герба, складений місцевим чиновником – колезьким асесором Першиним. Проект, виконаний непрофесіоналом, був досить перевантажений деталями та не зовсім відповідав правилам геральдики, через що й не отримав офіційного затвердження.
     До герба Луганська Герольдія повернулася вже після 1890 p., коли це місто занесли до списку тих населених пунктів, які "ще не набули найвище затверджених гербів". Підготовлений проект, як уже зазначалося, затвердили у 1903 р. Доданий до герба його офіційний опис був таким:
     «На золотому тлі чорна, із золотими швами, доменна піч із червоним полум'ям, супроводжувана з боків двома чорними молотами. У вільному куті щита герб Катеринославакої губернії».
     Стандартна прикраса круг гербового щита символізувала гірничий побут міста: дві срібні кирки, з'єднані стрічкою ордена св. Олександра Невського, та срібна "міська" корона із трьома зубцями (символ повітового міста).

БІЛОВОДСЬК
     Проект герба Біловодська, мав яскраву "природничу" символіку, властиву "масовій герботворчості" того часу:
     «У верхній частині щита герб Воронезький. У нижній на зеленому тлі лелека, що ходить, на знак великого числа птахів в околицях сього міста». Болотяного птаха – лелеки – і, відповідно, фіксація "великого числа птахів в околицях сього міста" мали свідчити про розташування Біловодська поблизу річки Деркул (Білі Води) – притоки Сіверського Дінця.

КУП'ЯНСЬК
     Проект Волкова, затверджений тим же указом 1781 p., мав знову-таки "природничий" сюжет:
     « У верхній частині щита герб Воронезький. У нижній – ховрах, що сидить, на золотому тлі, на знак того, що сих звірят в околицях міста доволі є".
     Характерно, що й деякі інші міста Воронезького намісництва отримали у 1781 р. герби із зображенням "звірят": так, у гербі міста Боброва тоді з'явився малюнок бобра, Богучара – тхора, Калитви – двох шакалів ("чекалок") тощо.
     Б. Кене 1860-х pp. вніс в герб Куп'янська зміни: автор конкретизував колір фігури (чорний ховрах на золотому щиті), а також замінив старий намісницький герб (у верхній частині щита) новішим губернським (у "вільному куті") і додав до щита стандартну прикрасу, аналогічну до герба Біповодська (з тією лише відмінністю, що корона над щитом мала тепер срібний колір, символізуючи вищий – повітовий – статус Куп'янська).

СЛОВ'ЯНОСЕРБСЬК
     Розроблений у Катеринославському губернському правлінні та узаконений 1811 р. герб Слов'яносербська так само промовисто характеризував риси промисловості краю:
     "На верхньому золотому тлі шишак срібний, що належав слов'яносербському народові, на пам'ять про початкове його там поселення, а внизу на червоному тлі дві чавунні гармати, хрестом поставлені, на знак сусіднього Луганського ливарного заводу".
     Під "початковим поселенням слов'яносербського народу", звичайно ж, малося на увазі утворення в 1752 р. на Луганщині та Донеччині так званої "Слов'яносербії" – адміністративної одиниці для сербів-переселенців з Угорщини, в межах якої було сформовано два полки, що мали відбувати військову службу на Українській фортечній лінії.
     Переглядаючи у 1860-х pp. герб Слов'яносербська, Б. Кене фактично вилучив з нього всі характерні місцеві атрибути. Вважаючи зображення гармат "порушенням правил геральдики", він запропонував проект із такою символікою: на червоному тлі – срібний шишак, супроводжуваний у кутах щита чотирма золотими язиками полум'я (символом ливарної промисловості), а у вільному куті щита – герб Катеринославської губернії. Характерно, що малюнок армійського шишака зразка XVІІІ ст., що був у гербі 1811 p., Кене замінив абстрактним "давньоруським" шоломом (тим самим порушивши зв'язок символіки герба з його історичним минулим). До герба додано стандартну оздобу у вигляді двох золотих колосків та "міської" корони.

СТАРОБІЛЬСЬК
     Герб Старобільська, узаконений у 1804 p., нагадував про численні місцеві кінські заводи, засновані на межі ХУІІІ – XIX ст.
     "У верхній частині щита герб Воронезький. У нижній на золотому тлі чорний кінь, що біжить...".
     Цей досить простий і лаконічний символ не зазнав змін і в редакції Б. Кене, який лише дещо уточнив кольори герба (на золотому щиті - чорний кінь з червоними очима та язиком), а також, як і в гербах Куп'янська та Біловодська, замінив старий намісницький герб у верхній частині щита новішим гербом Харківської губернії у "вільному куті" і додав стандартну прикрасу з двома золотими колосками та срібною баштовою короною.