Як відомо, до складу Катеринославської губернії, утвореної 1803 р., увійшла частина земель колишньої Запорозької Січі. Переважна більшість міст цього адміністративного регіону, утворених на місці колишніх запорозьких «гардів» (фортець), слобід і зимівників, отримала ще на межі XVIII – XIX ст. (у складі Катеринославського намісництва та Новоросійської губернії) утворився повітовий статус. Перші спроби створити для цих міст власні герби були датовані 1790 pp.: так, у 1796 р. місцевий губернатор Хорват (на вимогу намісника – князя Платона Зубова) створив проекти гербів для всіх міст Катеринославського намісництва, однак офіційного узаконення ці проекти так і не дочекалися.
Ухвалення остаточних варіантів гербів для міст Катеринославської губернії відбулося вже на початку XIX ст., в період царювання Олександра І. В основу всіх гербів було покладено проекти, розроблені незадовго до того в Катеринославському губернському правлінні.
ЗАПОРІЖЖЯ
Герб був затверджений 29 липня 1811 року. Щит герба був розділений на дві частини: верхня — зеленого кольору, містила зображення навхрест покладених рушниць зі штиками; нижня — пурпурова, на якій зображено чорний лук з оберненими донизу трьома стрілами. Таке зображення символізувало силу зброї нашого народу над татарською зброєю.
Герб середини ХХ ст. було затверджено 5 жовтня 1967 року виконавчим комітетом міської ради радянського Запоріжжя. По вертикалі щит герба був розділений на дві частини — червоного та синього кольору. Зі срібного ковша ллється метал, утворюючи коло, яке перетворюється у півшестерню. З правого боку золотими літерами виконано напис «Запоріжжя». Глава герба містить зображення козацької шаблі, бандури та бунчука, які є символами запорізького козацтва.
Сучасний герб Запоріжжя майже повністю повторює символіку, відображену на першому гербі міста. Замість зображення навхрест покладених рушниць зі штиками у сучасному гербі можемо побачити перехрещені золоті козацькі мушкети. Нижня частина містить те ж саме зображення лука з перевернутими стрілами. Щит обрамлений золотим картушем.
ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬК
Герб цього досить молодого (відомого лише з 1779 р.) міста мав символіку, надзвичайно характерну для тогочасної «масової» герботворчості Російської імперії:
«На золотому тлі бик, що грається, а в нижньому, зеленому, тлі срібна річка, на знак достатку того краю в скотарстві та вигоди, даної на те природою».
Прикметним є також те, що автори герба відтворили в ньому не лише природні риси та «вигоди» краю, а й зробили герб «промовистим», зробивши в ньому натяк на назву міста (Верхньодніпровськ - схематичне зображення річки Дніпра).
Надзвичайна лаконічність і зрозумілість символіки герба міста 1811 p., імовірно, спричинилися до того, що й Кене у своєму новому проекті верхньодніпровської відзнаки 1870-х pp. залишив незмінним її сюжет, трохи змінивши тільки композицію (зокрема знявши горизонтальний поділ щита). У редакції Кене проект мав такий вигляд; на золотому щиті – чорний бик, що грається, «обрамлений» (тобто перетятий) зеленою правою перев'яззю (смугою навскіс); у вільному куті щита – герб Катеринославської губернії. Щоправда, проект Кене (як уже зазначалося) затвердження не дістав, і в діловодстві міста й надалі фігурував герб 1811р. (відомі, зокрема, його зображення на місцевих бонах початку XX ст., а також на печатці повітової земської управи).
НОВОМОСКОВСЬК
Історія цього міста досить складна й цікава. На місці сучасного Новомосковська, на річці Самарі, ще в 1703 р. було засновано запорозьку фортецю під назвою Самарчик (або Самара), що згодом стала центром однієї із січових паланок – Самарської (відома також ще одна назва фортеці – Новоселиця). У другій половині XVIII ст. Самарська паланка мала власну печатку з оригінальною геральдичною символікою. Два варіанти такої печатки описав у своїй праці «історія Нової Січі» відомий український історик XIX ст. А. Скальковський. Зокрема, на печатці, датованій 1750-и pp., постає стилізоване зображення лева з козацьким списом (або ж бунчуком) у лапі, перед яким – шестикутна зірка, а вгорі – корона; емблему супроводжує абревіатура «П.П.С.П.» («Печатка полкова Самарської паланки»). Дещо складнішим є зображення на печатці 1770-х pp.: тут лев спирається передніми лапами на щиток із зображенням лука та двох перехрещених стріл, увінчаний короною; все це обрамлює напис «ПЕЧАТЬ ПОЛКОВАЯ САМАРСКОЙ ПАЛАНКИ».
В гербі ж 1811 р. мотиви паланкової символіки використані не були, однак і його емблематика має безпосередній зв'язок із минулим міста. Прикметно, що автор проекту герба відтворив у ньому таку драматичну в історії України подію, як зруйнування Запорозької Січі у 1775 p.:
«На блакитному тлі зображено половину срібної зірки, що сходить на обрії, на знак добробуту того краю. На малиновому тлі переламана шабля на знак знищення запорожців, що були засновниками того міста під ім'ям Новоселиці».
ОЛЕКСАНДРІВСЬК
Символіка герба цього міста – сучасного Запоріжжя, одного з обласних центрів і найважливіших індустріальних осередків України, – цілковито пов'язана з його фортечним минулим кінця XVIII ст. За задумом автора проекту, зображення зброї в цьому гербі мало нагадувати про колишнє Олександрійське укріплення Дніпровської оборонної лінії, метою якої була охорона тогочасних (у 1770-х pp.) південних кордонів Російської імперії від нападів кримських татар:
«На зеленому тлі навхрест покладені дві рушниці з багнетами. На малиновому тлі чорний лук із трьома стрілами, донизу оберненими, на знак сили нашої зброї та немочі сили татарської».
Як бачимо, в цьому гербі автор також використав «козацьку» малинову барву – імовірно, бажаючи підкреслити, що значну роль у тогочасному побуті південноукраїнських фортець так само відігравала бойова сила запорозького козацтва.
У 1870-х pp. герб Олександрівська зазнав чи не найбільших видозмін з усіх гербів регіону. Вважаючи зображення рушниць (як «нових знарядь») непридатним для геральдичного вжитку, Кене замінив оригінальну емблему 1811р. абстрактнішою композицією: на золотому щиті – червоний меч вістрям догори, під яким – блакитний лук із двома перехрещеними стрілами, оберненими вістрями донизу; у вільному куті щита – герб Катеринославської губернії. Незважаючи, однак, на більшу «геральдизацію» символіки герба, проект Кене по суті втратив зв'язок із реаліями минулого (основною ідеєю емблеми 1811 p.).
ПАВЛОГРАД
Ще один із міських гербів Катеринославщини – герб повітового міста Павлограда, заснованого у 1797 p., – за своєю композицією майже повторював герб Верхньодніпровська, відрізняючись лише одним із елементів зображення – малюнком коня (замість бика в попередньому гербі):
«На золотому верхньому тлі кінь, що пасеться на волі, а на нижньому зеленому тлі срібна річка навскіс, на знак великого числа кінських заводів, лук та вод у сій окрузі».
Подібною до випадку з гербом Верхньодніпровська була й спроба перегляду павлоградського герба Б. Кене, розроблений ним новий проект мав таку символіку: на золотому тлі – чорний кінь, що скаче, з червоними очима, «обрамлений» (тобто перетятий) блакитною лівою перев'яззю; у вільному куті щита – герб Катеринославської губернії.