Перша половина XIX століття позначена в історії степової України таким помітним явищем, як запровадження військових поселень. Як відомо, цей процес передбачав розташування військових частин в окремих населених пунктах і перетворення їхнього населення на військовослужбовців. До обов'язків мешканців таких поселень (головним чином селян) відтепер належало відбуття військових навчань, муштри, а також утримання регулярних частин. У першій чверті XIX століття (з 1816 р.) ряд військових поселень було створено на терені Харківської, Херсонської та Катеринославської губерній; згодом (головним чином після придушення польського повстання 1830 р.) – також у Київській та Подільській губерніях.
     До середини XIX століття у розряді військових поселень опинилося 6 міст, які мали на той час повітовий статус. Це, зокрема, 5 міст Херсонської губернії (Вознесенськ, Єлисаветград, Новогеоргіївськ, Новомиргород, Ольвіополь) і одне - Київської (Умань). Незважаючи на територіальну приналежність до тієї чи іншої губернії, згадані міста офіційно вважалися "містами військового відомства" і підпорядковувалися безпосередньо центральним органам влади.

ВОЗНЕСЕНСЬК
     Місто засноване у 1789 р. на терені колишнього запорозького зимівника Соколи. Символіка затвердженого в1845 р. герба була такою:
     "У верхній частині на золотому тлі державний російський герб, а в нижній, розколеній, на блакитному тлі сокіл, що ширяє над річкою Бугом, і на червоному тлі атрибути військові та сільські: навхрест спис та коса, над ними уланська шапка, а долі серп".
     Зображення сокола над річкою, поза сумнівом, відтворювало положення міста біля річки Буг і давню козацьку назву поселення – Соколи, а сполучення "атрибутів військових і сільських" – реалії військового поселення (поєднання селянської праці з військовим побутом).

ЄЛИСАВЕТГРАД
     Герб, узаконений для Єлисаветграда (сучасного Кіровограда), чітко й лаконічно нагадував про минуле міста як "фортеці Святої Єлисавети" і про час заснування:
     "У верхній частині щита, на золотому тлі, державний російський герб, а в нижній, на червоному тлі, земляне укріплення, всередині якого вензель імператриці Єлисавети Петрівни, а з боків його означений 1754 рік".
     Символіка нижньої частини герба майже без змін (лише з вилученням цифр на позначення року, як"непридатних" до вживання в гербах) увійшла до проекту нового герба Єлисаветграда, створеного в 1870-х pp. Б. Кене.

НОВОГЕОРГІЇВСЬК
     Трохи складнішою була композиція герба Новогеоргіївська (сучасного Світловодська Кіровоградської області), який поєднував "промовисту" (тобто таку, що відтворює назву міста) емблему з черговою алегорією військового поселення – сполученням "атрибутів військових і сільськогосподарських":
     "У верхній частині щита на золотому тлі державний російський герб, а в нижній, розколеній надвоє, в першій половині на блакитному тлі Святий Великомученик і Звитяжець Юрій (Георгій), а в другій на срібному тлі золота кіраса й серп".

НОВОМИРГОРОД
     Складну символіку мав і герб Новомиргорода – заснованого в 1751 р. на місці запорозького зимівника Тресяги, колишнього центру "Нової Сербії" і сформованого із сербських переселенців Пандурського піхотного полку:
     "У верхній частині щита на золотому тлі державний російський герб, а в нижній, розколеній надвоє, в першій половині на блакитному тлі вензель імператриці Єлисавети Петрівни, з боків якого означений 1751 рік, а в другій на зеленому тлі пандур, що стоїть у повній формі".

ОЛЬВІОПОЛЬ
     Відома з1676 р. фортеця Орлик (окремі історики пов'язують її заснування з шляхетським родом Орликів, вихідцем з якого був і гетьман Пилип Орлик, автор відомого конституційного кодексу "Вивід прав України", що наприкінці XVIII століття прибрала ім'я Ольвіополь (через помилкове уявлення тогочасних науковців про місцеперебування давньогрецької Ольвії), а з 1920-х pp. стала містом Первомайськом, також мала у своєму гербі досить яскраву алегорію минулого:
     "У верхній частині щита на золотому тлі державний російський герб, а в нижній, розколеній надвоє, у першій половині на блакитному тлі півмісяць, а в другій на червоному тлі срібний одноголовий орел".
     Зображення орла, хоч і було тотожним польському королівському гербові, передусім означало (на думку Р. Климкевича) суто місцеву реалію - давню назву фортеці Орлик (із подібним явищем ми вже мали справу, розглядаючи емблематику міста Вознесенськ); зображення півмісяця – колишнє розташування міста на кордонах Туреччини.

УМАНЬ
     На відміну від попередніх п'ятьох міських гербів, герб Умані 1845 р. має давніше походження. Найдавніші відомі нині зображення уманського міського герба датовані першим десятиліттям XIX століття й фігурують на дипломах та печатці Київського дворянського зібрання. За тогочасною традицією, подібні дипломи оздоблювалися гербами губернського і всіх повітових міст. Напис "Powiat Humanski" супроводжував на цих малюнках щиток із зображенням козака на повен зріст, який тримає в руці списа. Судячи з усього, цей герб було створено на місці (в губернському правлінні або міських органах влади) з метою увічнити в ньому колишній статус Умані як козацького полкового міста.