Харків
     Историки предполагают, что в раннем периоде истории города (середина 17 века) Харьков имел в гербе на желтом поле напряженный лук со стрелой черного цвета. Этот герб соответствовал тому периоду истории города, когда Харьков играл роль военно-опорного пункта на южной границе Русского государства. Первое упоминание об этом гербе есть в "Хроногеографическом описании города Харькова", изданном в 1767 году. В предполагаемом гербе использовалась и другая цветовая гамма – на зеленом щите лук желтого цвета. Очевидно, что изображение лука со стрелой на эмблеме города сберегалось до образования в 1785 году Слободско-Украинской губернии.
     Герб Слободской губернии, служивший одновременно городским гербом Харькова, был творчески разработан в 1775 году как эмблема на знамени Харьковского полка гералдмейстером князем М. М. Щербатовым; официально утверждён 21 сентября (ст.ст.) 1781 года Императрицей Всероссийской Екатериной II как герб Харьковского наместничества (с 1796 — снова Слободско-Украинская губерния, с 1835 — Харьковская губерния). Герб был утверждён в один день со всеми 15-ю гербами уездных городов и губернского центра Харьковского наместничества, а также соседнего Воронежского.
     Данный герб «старый», то есть исторический, и известен задолго до утверждения — перед 1775 годом. Возможно, рог изобилия перешёл на эмблему полка из родового герба Матвея Куликовского, бывшего харьковским полковником в 1761-1765 годах (только рог перевернули вверх, чтобы «изобилие не высыпалось»). Впервые полковой герб опубликован в изданном 1775 году Гербовнике Щербатова с изображениями полковых гербов (в городе и Харьковской провинции постоянно территориально располагался Харьковский полк); также в гербовник вошли гербы ещё 4-х городов Слобожанщины: Ахтырки, Изюма, Сум и Острогожска, в каждом из которых был свой полк. Отличительной особенностью «старых» гербов являлось единственное поле щита — с гербом самого города (без герба наместничества/губернского центра в верхней части).
     Он представляет собой четырехугольный геральдический французский щит, обострённый снизу (подобная форма также называется французской). На зелёном фоне щита изображены перекрещённые рог изобилия и золотой кадуцей с серебряными крыльями (символ бога торговли Меркурия), обвитый змеями серебряного цвета. Два главных элемента герба, перекрещиваясь, визуально образуют букву «Х» — заглавную букву названия города, так что герб относится к косвенно-гласным c литерами (аналогично принятым в то же самое время гербам Винницы (W), Выборга (W), Хотина (Х) и других городов Российской Империи).
     Зелёный цвет в геральдике символизирует надежду, радость, благосостояние. Рог благосостояния символизирует природные богатства. Кадуцей — обязательный атрибут «бога» торговли, быстроты, коммуникации, информации и обмана Меркурия, который в эпоху античности считался заступником торговцев, путешественников, парламентариев. Змеи, которые обвивают кадуцей, символизируют мудрость. Скрещенные по диагонали (Андреевским крестом) рог изобилия и кадуцей образуют инициал названия города.

ГЕРБИ ПОЛКОВИХ МІСТ
     Історія геральдики колишніх полкових міст Слобожанщини - досить цікава сторінка старовинного міського гербівництва України. Посталі впродовж XVIII століття герби цих міст - характерний зразок тогочасної "масової" геральдики України у складі Російської імперії, коли імператорський уряд у світлі нового законодавства про міське самоврядування вдався до систематизованого розроблення стандартної атрибутики (передусім гербової) для всіх населених пунктів, що офіційно діставали міський статус. Пам'ятки «масової» герботворчості міст Слобідського краю викликають значний інтерес через тісний зв'язок цієї символіки з народною етимологією (зображення сум (торбин) - у гербі Сум, галузок винограду - у гербі Ізюма), з місцевими реаліями (малюнок хреста із сонячним сяйвом - у гербі Охтирки, відомої своєю церквою Богородиці й образом, що був оголошений у середині XVIII ст. чудотворним).
     Власну геральдичну символіку (зокрема на прапорах) слобідські козацькі полки мали ще наприкінці XVII - на початку XVIII ст.; символіка цих прапорів була характерною для часів козаччини (зображення християнських святих, хрестів, небесних світил тощо: так, на прапорі Ізюмського полку на той час містився малюнок хреста з образом Нерукотворного Спаса; на прапорі Охтирського полку - апостол Андрій Первозванний, розіп'ятий на хресті, оточеному сяйвом, тощо). У 1734 р. спробу переглянути геральдику слобідської козаччини здійснила імператорська Герольдмейстерська контора: один із її тогочасних фахівців, Йоганн-Симон Бекенштейн, виготовив для прапорів згаданих полків кілька проектів геральдичних емблем, у яких намагався передати в алегоричній формі окремі реалії побуту слобідського козацтва. Проте жоден із них не дістав офіційного схвалення.

ІЗЮМ
     На межі XVII-XVIІІ століть символіка прапора Ізюмського козацького полку була традиційною для тогочасного прапорництва українських козацьких військ: на малиновому полотнищі - золотий хрест із образом Нерукотворного Спаса в золотому сяйві.
     Й.-С. Бекенштейн у 1734 р. запропонував нові проекти герба Ізюмського полку створити на "промовистій" основі: "На знак імені цього міста можна вжити у гербі виноградні грона або козака, що однією рукою на плечі шаблю, а другою виноградне гроно тримає" (обидва зображення автор пропонував вмістити на червоному тлі щита).
     "Виноградний" мотив повторив у своєму пізнішому (1776 р.) проекті полкового герба і М. Щербатов, додавши до нього такий опис: "На золотому тлі три виноградні лози зеленої барви й при кожній по одному листкові такому самому, з їхніми гронами червоної барви, оберненими донизу, розміщені дві вгорі і одна внизу". До свого проекту Щербатов додав пояснення: "Три виноградні грона показують саме ім'я сього міста й те, що плід сей в околицях сього міста родить".
     Подібний мотив опрацювала в 1780 р. в черговому проекті й Герольдмейстерська контора, витлумачивши його так: "Після заселення сього місця стали туди виїжджати з кримського краю греки й татари з фруктами, привозячи додому виноград, або по-тамтешньому ізюм. На знак сього місто було названо за звичкою Ізюмом".
     Остаточна редакція ізюмського герба, ухвалена 21 вересня 1781 p., по суті являла собою підтвердження проекту, розробленого М. Щербатовим:
     "На золотому тлі три виноградні грона з плодами, на знак самого наймення сього міста й того, що плід сей в околицях сього міста добре родить".

ОХТИРКА
     Наприкінці XVII ст. місцевий козацький полковий прапор мав знову-таки характерну алегорично-релігійну символіку: на білому полотнищі – блакитний, оточений золотим сяйвом косий хрест, на якому розіп’ятий св. Андрій Первозванний (що вважався, вочевидь, патроном полку). Щоправда, вже в середині XVIІІ ст. його замінили стандартним армійським прапором білого кольору із зеленим андріївським хрестом, посередині якого – обрамлений лавровими гілками герб Російської імперії.
     Й.-С. Бекенштейн у 1734 р. запропонував, натомість такі варіанти полкового герба для Охтирки: на срібному тлі кінний рейтар між двома горами; на чорному тлі золотий хрест із перекинутим срібним півмісяцем; на блакитному тлі срібний півмісяць, пронизаний золотою шаблею; на золотому тлі – чорний осідланий кінь, що біжить; на золотому тлі козак зі списом, що веде за повід коня. Жоден із цих проектів (як і в попередньому разі) ухвалення не дістав.
     1780 р. Герольдмейстерська контора запропонувала для Охтирки інший проект герба – з малюнком татарина з хрестом у руці, що пояснювався таким чином: "Вийшов з татар чоловік на ім'я Охтир-мурза, охрестився й на сьому місті оселився, через що й прозвали те місце Охтиркою". Проте, як і у випадку Ізюма, врешті було віддано перевагу давнішому варіантові М. Щербатова, ухваленому у 1781 р. з таким офіційним описом:
     "На блакитному тлі золотий хрест із сяйвом зверху, на знак слави сього міста через велике число прочан, що наїжджають туди".

СУМИ
     Прапор Сумського козацького полку кінця XVII ст. також мав символіку, навіяну релігійними мотивами: на білому полотнищі – Богородиця з немовлям Ісусом на руках, під ногами якої – перекинутий золотий півмісяць.
     Розробляючи у 1734 р. проекти герба для Сумського полку, Й.-С. Бекенштейн пропонував такі його варіанти: "Місто Суми... стоїть на гористому місці, на знак чого можна зобразити вежу на горі, за якої дві шаблі, покладені навхрест, або кілька прапорів, на горбках поставлених, або також орла, що на горі сидить", інші проекти Й.-С. Бекенштейна мали такий вигляд: на червоному тлі – дві перехрещені шаблі, між якими зірка та півмісяць; на червоному тлі – покладені навхрест лук та сагайдак; на срібному тлі – дуб, що стоїть на зеленій землі; на срібному тлі - два дубки, між якими тече блакитна річка тощо. Як і в попередніх випадках, ці Бекенштейнові проекти не дістали остаточного затвердження.
     Серед проектів М. Щербатова 1776 p. з'явився й новий проект герба для Сумського гусарського полку, знову продиктований "промовистими" мотивами: на срібному тлі – три чорні торбини (суми), що "показували наймення сього міста". Подібну символіку було використано і Герольдмейстерською конторою в проекті 1780 р. з таким її тлумаченням: "Коли прийшов народ на місце, де мав намір оселитися, то знайшов дві суми, підвішені на дереві. Через те прозвали се місце Сумами".
     Остаточний варіант герба Сум, узаконений у 1781 p., повторював проект, розроблений М. Щербатовим:
     "На срібному тлі три чорні суми з ременями та золотими ґудзиками, що показують наймення сього міста".

ЧУГУЇВ
     Найбільш "козацькою" символікою відзначався, проте, герб міста Чугуєва, прототипом якого стала емблема для прапорів місцевого регулярного козацького полку, розроблена в Герольдмейстерській конторі ще в 1752 р. Герб мав таку символіку, навіяну як місцевими козацькими реаліями, так і поширеним тут виноградарством: на золотому тлі – дві срібні навхрест покладені шаблі, під ними – на червоній смузі три срібні півмісяці, а ще нижче, на срібному тлі, – виноградне гроно з двома листками.
     У 1780 р. Герольдмейстерська контора, щоправда, проігнорувала цей досить цікавий символ, запропонувавши натомість черговий "промовистий" проект – з малюнком пня, з якого звисає чуга (калмицький одяг), - і пояснивши його так:
     "Населені сюди з калмицької орди козаки були вбрані в калмицькі чути, через що місто почали називати Чугуїв". Проте указом 1781 р. було все ж підтверджено давніший полковий герб - з таким офіційним описом:
     "Щит розділений на три частини, в першій з яких дві шаблі, навхрест покладені, на золотому тлі, у другій на червоному тлі три срібні рогаті місяці, а в третій на срібному тлі підвішене на жердині виноградне гроно з листками".

ПОВІТОВІ МІСТА
     Після адміністративно-територіальних реформ 1797 та 1802 pp. деякі міста у складі Харківської губернії змінили свій статус. Повітовими центрами, зокрема, залишилися Харків, Богодухів, Валки, Вовчанськ, Ізюм, Лебедин, Суми; зі складу колишнього Воронезького намісництва було приєднано Куп'янський і Старобільський повіти. Білопілля, Золочів, Краснокутськ, Недриґайлів, Чугуїв залишились у складі губернії як позаштатні міста; так само з позаштатним статусом до сусідньої Курської губернії переведено Миропілля та Хотмизьк (останній населений пункт нині перебуває у складі Російської Федерації). Крім того, новим торговим центром губернії ще з 1797 р. стало місто Зміїв.
     Масовий перегляд символіки повітових і позаштатних міст Харківщини здійснив у 1863 р. герольдмейстер барон Б. Кене. Усунувши поділ щита, Кене у своїх проектах виніс герб Харківської губернії з верхньої частини у так званий "вільний кут", а також додав до всіх гербів стандартну прикрасу – два золоті колоски, перев'язані стрічкою ордена Св. Олександра Невського, та тризубчасту кам'яну корону

БОГОДУХІВ
     Для Богодухова спочатку запропоновано проект із "промовистою" символікою – мабуть, іще складнішою та курйознішою. За задумом авторів проекту, у гербі мало виступати зображення хмари, крізь яку дме вітер: "Місто походження має від доброго повітря, за те мешканці назвали його Богодуховом".
     Однак Герольдмейстерська контора знову віддала перевагу "господарському" сюжетові, що й було узаконено указом від 21 вересня 1781 p.:
     "У верхній частині щита герб Харківський. У нижній сливове дерево з плодами на срібному тлі, що означає велику його родючість".

ВАЛКИ
     Так само "садівничий" сюжет мав герб іншого повітового міста Харківського намісництва – Валок, затверджений тим же указом від 21 вересня 1781 p.:
     «У верхній частині щита герб Харківський. У нижній три сливи на блакитному тлі, що означають велику родючість плодів такого роду»
     "Топографічний опис Харківського намісництва 1785 p.", як і в етапі про Богодухівський повіт, дає згадку про "великі садки" в мешканців Валок, додаючи при цьому: "Міські мешканці здебільшого займаються торгівлею... користаючись при тому з розведених яблуневих і грушевих садків та інших господарств'.
     Незначних змін герб Валок зазнав у редакції Б. Кене 1863 p.: на блакитному щиті – три золоті сливи з листками, покладені "перев'яззю" (тобто діагональною лінією); у вільному куті щита – герб Харківської губернії.

ВОВЧАНСЬК
     Місто, яке дістало назву від річки Вовчої, одержало у 1781 р. герб із типово "промовистою" символікою, про що, зокрема, йшлося в указі Катерини II:
     "У верхній частині щита герб Харківський. У нижній - вовк, що біжить, на блакитному тлі, що означає ім'я сього міста".
     По суті, аналогічною була й символіка проекту Б. Кене 1863 p., в якій, щоправда, було більше конкретизовано кольори герба: на блакитному щиті - срібний вовк із червоними очима та язиком; у вільному куті щита - герб Харківської губернії.

ЗМІЇВ
     Незважаючи на пізніший час виникнення, типово "промовисту" символіку мав і герб Змієва, затверджений 1803 p.:
     "Щит має червоне тло, на якому зображений золотий змій, що звивається догори, з міською на голові його короною".
     Цікаво, що за композицією герб Змієва 1803 р. майже повністю повторює відомий ще з середини XVI ст. герб закарпатського містечка Кідьоша (Зміївки). Цей приклад - яскрава ілюстрація того, що "промовисті" герби зазвичай надавалися населеним пунктам з виразними назвами, які одразу викликали асоціацію з певним поняттям чи явищем. Фактично не змінив композицію зміївського герба 1803 р. і Б. Кене, додавши лише у вільному куті щита герб Харківської губернії, а також конкретизувавши кольори (язик та очі змія – червоні, корона – срібна).

ЗОЛОЧІВ
     Первісний проект герба Золочева, складений у 1781 p., також мав суто "промовистий" зміст - зображення золотого кільця на залізній дошці. Як зазначали автори проекту, "назву дістало се місце від золотих справ майстра, який, оселившись тут, усілякі золоті речі виробляв, і проїжджі називали те місце Золочевом".
     Як і у випадках із гербами Білопілля та Богодухова, Герольдмейстерська контора врешті замінила цей досить маловиразний символ "господарським" сюжетом:
     "У верхній частині щита герб Харківський. У нижній – дві груші на зеленому тлі, що означають велику їх родючість у цьому місці".

КРАСНОКУТСЬК
     Аналогічною була й історія герба Краснокутська, для якого спочатку запропоновано невдалий "промовистий" проект - зображення поля, оточеного лісом, оскільки місто начебто дістало назву від вигідних та прикрашених від природи полів, що кутами виходять". Імператорське геральдичне відомство знову зупинилося на "господарському" сюжеті, оформленому цього разу так:
     У верхній частині щита герб Харківський. у нижній сім черешень на срібному тлі, на знак великої родючості цього плоду".
     "Топографічний опис Харківського намісництва 1785 p.", як і у випадках із Богодуховом та Валками, згадує, що в Краснокутському повіті мешканці мають "великі садки", плоди яких продають понад свою потребу в інші міста". Серед основних занять краснокутських міщан згаданий опис на першому місці також згадує "плекання садів", а далі вже – "скотарство, землеробство, дрібну торгівлю та рукоділля".

ЛЕБЕДИН
     Як і герб Вовчанська, герб Лебедина - типова "промовиста" геральдична відзнака Слобожанщини кінця XVIII ст. Ще в первісному варіанті герба містилося зображення лебедя з розпростертими крильми, до якого додавалося таке пояснення: "Оскільки й нині тут є озеро, на якому доволі бувало лебедів, від того містечко назвалося Лебедином". Офіційний опис лебединського герба 1781 р. виглядав так:
     "У верхній частині щита герб Харківський. У нижній лебідь на золотому тлі, що означає ім'я цього міста".