Усталена з 1802 року територія Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині - лівобережна частина Черкаської області) станом на середину XIX століття нараховувала 18 міських поселень - повітове місто Золотоношу і 17 позаштатних містечок. Прикметно, що як Золотоноша, так і переважна частина містечок на той час уже мали досить стійку традицію самоврядування, що сягає своїм корінням доби Гетьманщини. Проте розвиток власної міської геральдики в цьому регіоні припадає якраз на часи козаччини - другу половину XVII - XVIII ст., коли українське лицарство, за словами краєзнавця кінця XVIII ст. Опанаса Шафонського, «вигнавши з Малоросії поляків... воїнами й суддями в одній особі стало».
     Так, станом на середину XVIII ст. (гетьманування Кирила Розумовського) на території нинішньої Лівобережної Черкащини, яка належала тоді до складу Переяславського полку, містилося 10 козацьких сотень (Бубнівська, Гельм'язівська, Домонтівська, Жовнинська. Золотоніська, Іркліївська, Канівська, Кропивнянська, Ліплявська, Піщанська).
     Після скасування у 1781 - 1782 pp. козацької адміністрації на Лівобережжі на згаданій території було утворено Золотоніський повіт (з 1782 р. - у складі Київського намісництва, з 1802 р. - Полтавської губернії). Офіційний герб повітового міста (Золотоноші) затверджено 4 червня 1782 p.; в основу його символіки лягло зображення на печатці Золотоніської сотні другої половини XVIII ст. (хрест із сяйвом). У 1860-х pp. цей же символ використав у своєму новому проекті золотоніського герба герольдмейстер Б. Кене.

ЗОЛОТОНОША
     Більшість сучасних дослідників вважає, що Золотоноша могла отримати право на самоврядування (у статусі магдебургії) ще в першій половині XVII ст., під час перебування у складі «Вишневеччини» - лівобережних володінь князів Вишневецьких. Ця гіпотеза дала підставу для припущення, що й відомий в історії міста герб (зображення кавалерського (лицарського) хреста із сяйвом) може походити із цього ж історичного періоду. Однак жодної письмової або речової пам'ятки на підтвердження такого припущення досі не виявлено. Та й характер символіки наводить на думку, що герб, скоріше, є самобутнім витвором козацької адміністрації кінця XVII або XVIII ст.

БУБНІВ
     Відомий історик, перший ректор Київського університету М. Максимович у своїй розвідці «Сотник Іван Максимович та його рід» зазначав, що "гербом Бубнівської сотні було зображення чотирипроменевого хреста з півмісяцем". Підтвердженням цього повідомлення дослідника XIX ст. стала сучасна знахідка у фондах Інституту рукопису НБУ ім. В. Вернадського документа Бубнівської сотні 1729 p., скріпленого печаткою місцевого «городового уряду». Герб на печатці має таке зображення: в заокругленому (іспанському) щитку - кавалерський хрест, під яким - обернений рогами догори півмісяць. Щиток увінчано трьома стилізованими страусовими перами: з боків - скорочення «П.Б.» («печатка бубнівська»).

ВЕЛИКІ КАНІВЦІ
     Канівська сотня (із центром у містечку Великі Канівці) є наймолодшою із сотень Переяславського полку за часом виникнення: її утворено в період гетьманування К. Розумовського (у 1757 році). У фондах ЦДІА України в м. Києві збереглася цікава добірка документів - листування канівського сотника І. Лебединського з Генеральною військовою канцелярією про виготовлення для новоствореної сотні прапора, з одного боку якого (відповідно до гетьманського ордера 1755 р.) мав бути зображений «герб національний» (козак з мушкетом), а з іншого - «герб тієї сотні, до котрої се знамено належить». На жаль, у листуванні не наведено опис цього герба, однак його зображення відоме з печаток 1760-х -1770-х pp. (найдавніший зразок датований 1768 p.): у полі печатки - серце, пробите навхрест двома стрілами й супроводжуване з боків півмісяцем та зіркою, а вгорі - кавалерським хрестом. Герб по колу супроводжує напис: «ПЕЧАТЬ СОТНЬ КАНІОВСКОИ».

ЖОВНИН
     «Збройова» композиція прикрашає й печатку ратуші містечка Жовнин, зразок якої (датований 1760 р.) також описаний Н. Грабовою. У полі печатки вміщено щиток із картушем, який містить зображення перехрещених шаблі й стріли, покладених вістрями донизу. Герб супроводжує скорочення: «П.Г.Ж.» («Печатка городова жовнинська»).
     Цікаво, що сотенне діловодство Жовнина, виготовляючи собі печатку у 1760-х pp., з невідомих причин відмовилося від цієї самобутньої емблеми. Зразки цієї печатки, також виявлені в фондах ЦЦІА Н. Грабовою, мають такий вигляд: у її полі - овальний щиток із короною та картушем, на якому вміщено абревіатуру "П.СЖ." ("Печатка сотенна жовнинська").

ІРКЛІЇВ
     Зразком саме такої "городової" печатки, датованим ще 1745 p., є печатка містечка Іркліїва, вперше описана на початку XX от. М. Слабченко (у фондах ЦЦІА виявлено ряди відбитків, датованих уже пізнішою добою - 1760 pp.). Вміщений у її полі герб має таку символіку: серце, пробите навхрест двома стрілами, а вертикально - мечем, вістрям донизу. Довкола - скорочення: "П.Г.С.И." ("Печатка городова сотенна іркліївська").

КРОПИВНА
     Незважаючи на досить тривалу історію самоврядування (у 1648 -1658 pp. - полкове, пізніше - сотенне місто), містечко Кропивна зберегло свою геральдичну символіку лише з останньої третини XVIII ст. Так, на місцевих сотенних печатках, виявлених у документації Переяславського полку у фондах ЦЦІА України й датованих кінцем 1760-х - початком 1770-х pp., фігурує знову-таки герб із типовими для доби Гетьманщини символами: у полі печатки - серце, увінчане вгорі короною й супроводжуване внизу малим кавалерським хрестом. По колу вміщено напис: "ПЕЧАТЬ СОТНЬ КРАПИВЯНСКОИ".