ПОЛТАВА
     Понад тисячолітня історія славетного міста над Ворсклою, різні випробування його долі, той факт, що Полтава постійно - в княжі, козацькі, нові часи - ставала важливим осередком українського національного життя, - все це зумовило закономірний інтерес дослідників до історії її міської геральдики. Слід сказати, що Полтаві вперше судилося одержати свій герб лише в середині XVII століття і впродовж двох наступних століть він двічі змінювався. Доля геральдики міста склалася так, що кожен його новий герб входив у вжиток місцевих органів влади водночас зі зміною суспільно-політичного ладу в цій частині України. Так, найдавніша геральдична емблема Полтави пов'язана із запровадженням у місті магдебурзького права за доби Речі Посполитої, пізніше - із проголошенням Гетьманщини (з її полково-сотенним адміністративним устроєм), згодом - з остаточним підкоренням краю юрисдикції Російської імперії. Відповідні риси має й символіка гербів, позначена в першому випадку традиціями польської шляхетської геральдики, в другому - самобутніми звичаями міської емблематики Гетьманщини, в третьому - досить конкретизованими й офіційними засадами гербівництва Російської імперії.
     Хоча Полтава (літописна Лтава) вперше згадується в документах під 1171 роком, а археологічні розкопки доводять іще давніший вік поселення, магдебурзьке право місто набуло лише в середині XVII століття, й тоді ж, як уже зазначалося, місто отримало свій герб.
     Єдиною пам'яткою про наявність тоді в міста геральдичної емблеми, є «Топографічний опис Малоросійської губернії», складений у Чернігові у 1798-1800 pp. У ньому герб Полтави описано так:
     "У щиті білого поля напружений лук зі стрілою, що пронизує серце, яке має три поперечки". Імовірно, що символіка цього герба поєднує елементи польських шляхетських гербів "Аксак" (серце, пробите стрілою) та "Лук" (напружений лук зі стрілою), що входили до великого родового герба князів Вишневецьких XVI - XVII ст.
     За даними сучасної полтавської дослідниці 3. Яненко, місцевий краєзнавець 1930-х pp. Микола Лятошинський здійснив розвідку "Герби міста Полтави", в якій наведено опис полтавського герба доби Гетьманщини із зазначенням кольорів: "На блакитному тлі фігурного щита золотий лук із стрілою, оберненою донизу; його супроводжують чотири золоті зірки, розміщені в кутах щита"
     Свої особливі емблеми у середині XVIII ст. мали на своїх печатках Полтавський полковий суд та Перша Полтавська сотенна канцелярія. Так, на відомих з 1749 р. відбитках печатки Полтавського полкового суду фігурує традиційний козацький символ судочинства - суддівський жезл ("ліска"), супроводжуваний праворуч восьмикутною зіркою, а ліворуч - півмісяцем: емблему супроводжує напис "ПЄЧАТЬ СУДА ПОЛКОВОГО ПОЛТАВСКОГ. 1749 ГОД.". На зразку ж печатки Першої Полтавської сотні, датованому 1760 p., вміщено зображення серця, пробитого двома стрілами, супроводжуваного з боків двома шестикутними зірками й увінчаного короною; навколо - напис "ПЄЧАТЬ СОТНЄ ГОРОДОВОИ ПОЛТАВС". Імовірно, що малюнок серця потрапив сюди з полтавського герба доби Речі Посполитої, хоча подібну символіку на своїх печатках у XVIII ст. використовували й канцелярії інших сотень Лівобережжя (Багацької, Глинської, Гегелівської, Канівської, Іркліївської, Другої Лохвицької, Монастириської тощо).
     Нарешті, особливу історію має й офіційний полтавський герб доби Російської імперії. Емблематика цього герба, на думку більшості дослідників, була ідентичною емблемі Полтавського армійського полку, вміщеній у гербівнику для полкових прапорів 1729 -1730 pp., складеному під керівництвом Військової колегії. О. Лакієр у своїй праці "Російська геральдика" (1855 р.) навів такий її опис: "Полтавський, проти нововчиненого: внизу тло лазурове, вгорі червоне, а навколо по два боки біле; на лазуровому тлі піраміда золота, на червоному вгорі дві шпаги, з боків праворуч на зеленій землі прапор, на ньому означений державний герб, а в середині ім'я імператора Петра Великого; по інший бік дерево зелене - пальма". Як зазначав сам О. Лакієр, цей герб мав відображати "перемогу, здобуту росіянами над шведами під Полтавою 1709 p.". Алегорія його малюнка є досить простою: дві шпаги - битва, прапор - атрибут російської імператорської армії, піраміда - символ пам'яті, пальма - символ першості. У діловодстві міста цей герб, однак, не усталився.
     Ескіз герба М. Щербатова: "На зразок Андріївського хреста розрізаний щит; у верхній частині на червоному тлі покладені два мечі срібні, оправлені золотом; два поля бічні показують колишню битву біля сього міста, в першому на зеленій землі зображений поставлений червоний штандарт із російським гербом, на ратищі натуральної барви зі списом срібним, що виявляє здобуту перемогу. У другому ж полі на зеленій землі пальмове зелене дерево, що знаменує надію, здобуту сею перемогою, і, нарешті, в нижній частині на блакитному тлі золотий, мурований чорним обеліск, на якому видно чорну, згорнуту кільцем змію, що виявляє: перемога ся вічної пам'яті гідна".
     Ескіз гербі Б. Кене: "На золотому щиті чорний трикутний пам'ятник, прикрашений золотою, згорнутою кільцем, змією. За пам'ятником два зелені прапори із золотим коронованим вензелем імені імператора Петра Великого, на червоних ратищах із вістрями од списів. Усе супроводжувано в голові щита двома навхрест покладеними червоними мечами. Щит увінчаний імператорською короною та обрамлений золотим дубовим листям, з'єднаним Андріївською стрічкою".
     Сучасний полтавський герб, затверджений Полтавською міською радою народних депутатів у лютому 1993 p., фактично повторює міську емблему періоду Гетьманщини (лук зі стрілою, супроводжуваний чотирма шестикутними зірками), однак він має пурпурове поле щита (на відміну від історичного блакитного).

КРЕМЕНЧУЦЬКА ЗЕМЛЯ
     Станом на середину XIX ст. до Кременчуцького повіту Полтавської губернії, крім повітового міста Кременчука, входили також одне позаштатне місто Градизьк - та вісім містечок, п'ять із яких до 1781 р. були сотенними центрами Миргородського (Власівка, Омельник, Потоки), Лубенського (Чигрин-Дуброва) та Полтавського (Келеберда) полків.
     Геральдична символіка всіх цих населених пунктів, де упродовж XVІІ - XVІІІ ст. функціонували власні сотенні правління, сформувалася відповідно в цей період у традиціях козацького гербівництва Гетьманщини, типовими елементами якого були зображення хреста й серця (алегорії християнської віри), місяця та зірок (алегорії небесного благословення) та, звичайно ж, зброї. Саме ці емблеми фігурують на найдавніших печатках містечок краю кінця XVII ст., зокрема Власівки (серце із хрестом, зірки), Келеберди (лук зі стрілою), Кременчука (серце). Потоків (зірка з півмісяцем).

КРЕМЕНЧУК
     Найдавніша печатка міського уряду, віднайдена в фондах Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, датована 1681 р. У восьмикутному полі цієї печатки вміщено чітке зображення серця - традиційної козацької алегорії "любові до Бога", супроводжуване абревіатурою "П.Г.К.У." (імовірно - "печать городова кременчуцька урядова").
     Після ліквідації Гетьманщини до питання про герб міста Кременчука петербурзька Герольдмейстерська контора звернулася аж у період царювання Павла І. В указі цього імператора від 24 квітня 1798 р. новий герб міста мав такий опис:
     "На блакитному тлі дрібна смуга, на знак річки Дніпра, що тече крізь це місто".
     Досить просте графічне виконання герба, а також лаконічний зміст його символіки здобули йому певну популярність у міському діловодстві. Як ми вже підкреслювали, цілком відповідним правилам європейської геральдики визнав кременчуцький герб і Б. Кене, додавши до нього лише стандартні елементи - губернський герб у вільному (правому верхньому) куті щита й обрамлення із двох колосків та кам'яної корони.

ВЛАСІВКА
     Виявлена так само у фондах Інституту рукописів НБУ ім. В. Вернадського найдавніша печатка Власівки датована 1682 р. Вміщений на ній герб є не менш типовим для Лівобережної Гетьманщини кінця XVII ст.: у полі печатки - серце із хрестом, угорі - дві шестикутні зірки. Внизу зображення супроводжує коротка абревіатура: "П.У." (імовірно - "печать уласовська").
     Однак, вже в середині XVIII ст. про цей самобутній герб забули. На тогочасній новій печатці місцевої ратуші в овальному щитку з картушем замість герба фігурує абревіатура "П.Г.В" ("печать городова власовська") в обрамленні трьох шестикутних зірочок.

ГРАДИЗЬК
     Найдавніші зображення самобутнього герба сотенного містечка Миргородського полку Городища (пізнішого Городиська, а згодом - Градизька) відомі з місцевих сотених і ратушних печаток другої половини XVIII ст. Так, на печатці Городиської ратуші 1779 р. в щитку з короною та картушем бачимо зображення перехрещених шаблі й ключа, над якими - шестикутна зірка; герб супроводжує абревіатура "П.Г.Г." ("печать городова городиська").
     Характерно, що на печатці місцевої сотенної канцелярії тієї ж доби (1778 р.) герб постає дещо видозміненим - замість ключа на ній фігурує стріла, так само перехрещена з шаблею та супроводжувана зіркою.
     Ратушна печатка Городища (Градизька) 1770-х pp. стала, безперечно зразком для узаконеного герба цього міста – як вже повітового центру Київського намісництва: «На блакитному тлі навхрест покладені шабля і ключ, а вгорі срібна зірка».

КЕЛЕБЕРДА
     Найдавнішу відому нині печатку Келеберди 1688 р. віднайдено так само серед листування полковника Іллі Новицького. На печатці постає зображення іспанського (заокругленого) щитка із примітивним картушем, у якому - малюнок натягнутого лука зі стрілою вістрям донизу; вгорі печатки - літери "П.Г." ("печать городова..."; очевидно, абревіатура збереглася не повністю).
     У 1720-х pp. містечко використовувало вже іншу печатку із цілком відмінною символікою. Так, у компуті Полтавського полку 1721 р. документи Келебердянської сотні скріплено восьмикутною печаткою, в полі якої - характерно козацька геральдична композиція: хрест, що стоїть на півмісяці, оберненому рогами догори; над хрестом - шестикутна зірка. Герб оточує абревіатура"П.Г.К" ("печать городова келебердянська)

ПОТОКИ
     Ще одна міська печатка Миргородського полку кінця XVII ст. також відома з листування Іллі Новицького. Це – печатка Потоцького городового уряду, датована 1686 р. Її символіка властива саме добі козаччини: в полі восьмикутної печатки - іспанський щиток із примітивним картушем,у якому - восьмикутна зірка та півмісяць рогами догори. Над щитком - абревіатура "М.П." (імовірно - "місто Потоки").

ЧИГРИН-ДУБРОВА
     Символіка Чигрин-Дуброви XVIII ст. - поселення, територію якого нині затоплено водами Кременчуцького водосховища - так само має яскраві козацькі риси. Так, на печатці місцевого уряду, датованій 1738 р., фігурує композиція, багато в чому подібна до вже розглянутих нами гербів, - довгий хрест, під яким - півмісяць рогами догори.
     Дещо оригінальнішою була символіка печатки Чигрин-Дубровського сотенного правління, датована 1766 р. В її полі, в обрамленні картуша, вміщено стилізований малюнок козацького надмогильного хреста, увінчаного вгорі короною; зображення з боків супроводжує абревіатура "П.С.Ч.Д." ("печать сотенна чигрин-дубровська").

ЗІНЬКІВЩИНА

     За офіційним адміністративним поділом середини XIX ст. до складу Зіньківського повіту Полтавської губернії входили одне поселення зі статусом міста (повітовий центр - Зіньків) і шість позаштатних містечок (Бірки, Великі Будища, Грунь, Ковалівка, Куземин, Опішня). У минулому (наприкінці XVII у XVIII ст.) усі ці сім поселень були центрами козацьких сотень Гетьманщини - Полтавського полку (Великі Будища) і Гадяцького полку (всі інші міста). Відповідно, за тогочасним звичаєм, кожне поселення мало користуватися в діловодстві власною печаткою з геральдичним зображенням.

ЗІНЬКІВ
     Герб міста Зінькова доби Гетьманщини ми можемо чітко реконструювати за зображенням на численних відбитках печаток міста, датованих 1750-ми - 1770-ми pp.: в іспанському (заокругленому) щитку зі стилізованим наметом - кавалерський хрест, поставлений на півмісяці; довкола абревіатура "H.Г.Z." ("печать городова зіньківська"). Пізніші варіанти цієї печатки (1770-х pp.) мають також додаткові фігури - дві зірки у верхній частині щита.
     Герб Зінькова - типова емблема для геральдики українського козацтва XVII-XVIII ст. Цікаво, однак, що у 1756 р. зіньківська ратуша користувалася іншою печаткою з цілковито відмінним зображенням: у полі - ключ, обернений кільцем донизу й борідкою - в правий геральдичний бік; над ключем - хрест, обабіч - дві шестикутні зірки; довкола - абревіатура "П.М.З." ("печать міська зіньківська").
     Що ж стосується герба Зінькова 1782 p., то його офіційний опис в імператорському указі 1782 p., вміщений у "Повному зібранні законів Російської імперії, був таким: "На блакитному тлі срібний рогатий місяць і поставлений на ньому золотий хрест, а у верхніх кутах щита дві срібні шестикутні зірки".

ВЕЛИКІ БУДИЩА
     Найдавніша відома нині печатка Великих Будищ, виявлена в архіві козацького полковника І. Новицького датована 1684 р. У полі цієї печатки - три шестикутні зірки (одна вгорі, дві внизу), над якими - дві стилізовані страусові пір'їни; довкола емблеми - абревіатура "П.В.Б." ("печать великобудиська").
     Складніший і цікавіший сюжет ми зустрічаємо на печатці цього ж містечка, датованій 1721 -1725 pp. У полі печатки - серце, увінчане хрестом із сяйвом і обтяжене перехрещеними козацькими клейнодами - булавою та перначем. Довкола емблеми - елементи стилізованого намету й абревіатура: "П.Г.В.Б." ("печать городова велико-будиська"). Зображення козацьких клейнодів (загалом досить популярний мотив самобутньої геральдики Гетьманщини) тут особливо цікаве в тому аспекті, що на печатці Великих Будищ виступають знаки влади як гетьманської (булава), так і полковницької (пернач).

ГРУНЬ
     Примірники печатки містечка Груні, датовані 1725-1742 pp. Символіка цієї печатки - знову-таки суто "козацька": в її полі - натягнутий лук зі стрілою, оберненою вістрям догори, над яким - дві шестикутні зірки. Довкола - абревіатура "П.Г.Г." ("печать городова грунська").
     Геральдична композиція, вміщена на печатці містечка, також (з певними видозмінами) фігурувала в діловодстві інших сотенних центрів Гетьманщини - зокрема Карабутового, Кишеньок, Маячки, а також на печатці міста Полтави (і Полтавської полкової канцелярії).

КОВАЛІВКА
     Найдавніша печатка містечка, датована 1714 p., мала так само характерно "козацьку" емблематику: у полі іспанський щиток із стилізованим наметом, на якому - великий хрест із сяйвом; над щитком - шестикутна зірка, довкола - літери "П.Г.К." ("печать городова ковалівська").
     Щоправда, вже з 1720-х pp. символіка Ковалівки докорінно змінилася. На наступній печатці містечка, відбитки якої збереглися з 1720-1731 pp., фігурує вже складніша композиція; в обрамленні стилізованого пальмового гілля - хрест, поставлений на півмісяці, над яким - дві шестикутні зірки; довкола - та сама абревіатура "П. Г. К.".
     У другій половині 1730-х pp. містечкова ратуша повернулася до попереднього варіанта герба. Печатка Ковалівки, що перебувала в ужитку найдовше (її відомі відбитки датовані 1739-1757 pp.), за композицією практично не відрізнялася від згаданої печатки 1714р. (лише була більшою за розміром): іспанський щиток із наметом і клейнодом-зіркою, на якому - хрест із сяйвом; довкола - літери "П.Г.К.".
     Найпізніша редакція герба Ковалівки відома нам лише з одного примірника печатки, датованого 1764 р. У її полі вміщено овальний щиток, обрамлений декоративним бароковим картушем і увінчаний короною з п'ятьма зубцями; в щитку - хрест, над яким - восьмикутна зірка, а внизу - півкільце (цікаво, що на цій печатці, замість поширеного в геральдиці Гетьманщини півмісяця, виступає саме півкільце - фігура, поширена в польській шляхетській геральдиці). Довкола герба - та сама чітка абревіатура "П.Г.К.". Попри ці зміни, легко побачити, що основним символом усіх варіантів ковалівського герба залишався хрест - традиційна алегорія християнської віри.

КУЗЕМИН
     Практично єдина пам'ятка символіки сотенного містечка Куземина, відома нині, - печатка місцевої ратуші, датована 1725 р. У полі печатки - геральдичне зображення: серце, увінчане кавалерським хрестом, довкола якого - елементи картуша і абревіатура: "П.Г.М.К." ("печать городова міста Куземина")

ЛОХВИЧЧИНА
     Колишній Лохвицький повіт Полтавської губернії - нині територія Лохвицького району Полтавщини та Варвинського району Чернігівщини - регіон, віддавна славний своїми козацькими традиціями. Так, за адміністративним поділом Лівобережної Гетьманщини XVIII ст. ці землі входили до складу двох полків - Прилуцького та Лубенського; статус сотенних міст тут мали Лохвиця, Варва, Городище, Куріньки, Сенча, Чорнухи, а з 1750-х pp. - також Янишпіль (колишнє село Брисі). У XIX ст. майже всі давнішні сотенні центри Лохвиччини дістали підтвердження свого містечкового статусу (крім Янишполя, який з часом його втратив і навіть повернувся до попередньої назви - Брисі).
     Геральдика міст і містечок краю (як і інших регіонів старої Гетьманщини) веде своє коріння здебільшого з XVII-XVIII ст.

ЛОХВИЦЯ
     О. Шафонський у своїй праці "Чернігівського намісництва топографічний опис", датованій 1786 p., зазначав, що ремісниче цехове братство існувало в Лохвиці вже у 1644 р. Відповідно, ще до цього часу місто отримало магдебурзьке право, яке передбачало побутування в міському діловодстві власної печатки з гербом. Найдавніші відбитки лохвицької ратушної печатки збереглися лише з кінця XVII - початку XVIII ст., проте її символіка є типовою саме для геральдики українських міст періоду Речі Посполитої. Так, на примірнику печатки, датованому 1725 p., ми бачимо чітке зображення мурованої міської брами з трьома гостроверхими вежами, увінчаними прапорцями; по колу йде напис "ПЄЧАТЬ РАТУШНАЯ ЛОХВИЦКАІА". Аналогічне зображення брами (щоправда, без напису) ми зустрічаємо й на численних екземплярах печатки канцелярії Першої Лохвицької сотні, датованих уже 1750-1760-ми pp.
     4 червня 1782 року цей проект було ухвалено печатку Лохвицької ратуші з таким офіційним описом: "На золотому тлі міська брама, а на ній три гостроверхі вежі з блакитними флюгерами".
     У 1865 р. символ брами з трьома гостроверхими вежами був узятий за основу нового проекту лохвицької емблеми, виконаної герольдмейстером Б. Кене. Новий проект повністю повторював попередній герб - лише з деякою конкретизацією кольорів фігур (брама - червона з золотими швами), а також із додатком герба Полтавської губернії у вільному куті щита (за правилом, запровадженим у 1857 р.) та стандартного щитового оточення (щит увінчаний срібною короною з трьома зубцями й обрамлений двома золотими колосками, перев'язаними стрічкою ордена Св. Олександра Невського). Проект Кене, однак, "не дочекався" імператорського затвердження; фактично чинним гербом Лохвиці аж до 1917 р. залишався знак, узаконений указом 1782 р.

ВАРВА
     Найдавніші відомі нині відбитки печатки Варвинської ратуші збереглися на документах 1704-1706 pp. з родинного архіву Ґалаганів. Ця печатка має досить просту й типову для доби Гетьманщини символіку: у круглому полі - хрест, поставлений на півмісяці; довкола - літери "П.Г.В" ("П[ЄЧАТЬ] Г[ОРОДОВАЯ]В[АРВИНСКАЯ]"). Судячи з інших документів архіву Ґалаганів, цією печаткою ратуша містечка користувалася приблизно до кінця першої половини XVIII ст.
     З 1730-х років, як свідчать джерела з того ж архіву Ґалаганів, символіка Варви суттєво змінилася. Так, 1737 р. датований найстаріший відбиток нової печатки міста: у восьмикутному полі - серце, увінчане хрестом, оточеним чотирма геральдичними зірками. Довкола герба - напис "ПЄЧАТЬ ГОРОДОВАЯ ВАРВИСК". Аналогічною печаткою засвідчено й документи, датовані 1740-1750-ми pp.

ГОРОДИЩЕ
     Символіка Городища так само тісно пов'язана з козацьким побутом містечка. Найдавніший зразок її печатки, віднайдений в архіві історика О. Лазаревського, датований 1699 р. і має символіку, аналогічну до печатки Варви початку XVIII ст.; хрест, поставлений на півмісяці, довкола якого - літери"П.Г.Г." ("П[ЄЧАТЬ] Г[ОРОДОВАЯ] Г[ОРОДИСКАЯ]").
     З 1760-х років на документах Городиської сотенної канцелярії, збережених у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, фігурує вже інша печатка. В її полі виступало досить цікаве, проте знову-таки властиве геральдиці Гетьманщини, зображення: перекинуте серце, обтяжене шестикутною зіркою й увінчане хрестом. Довкола - та сама абревіатура "П.Г.Г.". Цікаво, що печатка Городища 1760-х років - один із небагатьох відомих у геральдиці українського козацтва випадків зображення саме "перекинутого" серця.

ЛУБЕНЩИНА
     За адміністративним поділом другої половини XIX ст. до Лубенського повіту в складі Полтавської губернії належало п'ять міських поселень: повітове місто Лубни й чотири позаштатні містечка (Лукім'я, Оржиця, Снітин, Яблуневе). За доби Гетьманщини (середина XVII та друга половина XVIII ст.) Лубни незмінно мали статус полкового міста, а Лукім'я, Снітин, Яблуневе були сотенними центрами в Лубенському полку (і зберігали цей статус до 1781-1782 pp.).
     Початки геральдики цих поселень сягають ще доби Речі Посполитої. Так, у 1591 р. Лубни, що належали на той час до "Вишневеччини" - володінь князів Вишневецьких у лівобережній частині Київського воєводства, - отримали від короля Сиґізмунда III магдебурзьке право, а воднораз, очевидно, й герб (хоча в оригіналі королівського привілею згадки про герб немає, його зображення є на багатьох відомих печатках міста, датованих другою половиною XVII ст.).

ЛУБНИ
     Грамотою Сиґізмунда III від 1591 р. передбачалося заснування на місці літописного городища Лубен у Київському воєводстві нового міста з маґдебурзьким правом Олександрів (назва надавалася на честь засновника міста, королівського "осадчого" князя Олександра Вишневецького). Назва, однак, не прижилася, поступившись місцем традиційній - Лубни (в деяких документах місто взагалі згадувалось як "Старі й Нові Лубни, Олександрів звані"). Зображення герба міста відоме з численних відбитків печатки місцевого магістрату, датованих останньою чвертю XVII ст. Так, "Географічний опис Київського намісництва" 1786 р. згадує датовану 1673 р. лубенську печатку з такою символікою: "рука з оголеним кинджалом і під ним відрубаною ведмежою головою з написом довкола латинським діалектом так: Sigillum Civitatis Alexandriae". Проте всі відомі донині відбитки лубенської печатки мають дещо іншу символіку: в круглому полі - рука з оголеною шаблею, під нею - гармата, з якої вилітає ядро; довкола латиною напис "SIGILLUM CIVITATIS ALEXANDR.".
     Символіка герба зрозуміла: рука з шаблею (мечем) - герб "Погоня Польська", частина великого герба князів Вишневецьких (і водночас елемент герба литовської великокняжої династії, нащадками якої вважалися Вишневецькі); гармата з ядром - символ міста-фортеці. Латинська легенда печатки свідчить про те, що вона походить іще з часів Речі Посполитої (ймовірно, з того-таки 1591 p.).
     У 1740-х роках, коли козацькі самоврядні органи почали масово переглядати свою атрибутику, у Лубенського полкового правління з'явилася власна печатка, символіка якої була лише частково пов'язана з попереднім гербом Лубен. Відомий відбиток такої печатки, датований 1746 p.: у полі - рука в панцері, що тримає шаблю (як і в давнішому гербі), стрілу та пернач; довкола абревіатура "П.К.П.Л." ("печатка канцелярії полкової лубенської). Прикметно, що традиційне зображення зброї - шаблі й стріли - доповнене тут таким специфічним атрибутом, як пернач (символ влади козацького полковника).
     На печатці Лубенської полкової канцелярії періоду 1754-1772 pp. герб ще більше трансформувався. На ньому - рука, яка тримає тепер уже тільки пернач; по колу напис - "ПЄЧАТЬ ПОЛКОВОЙ ЛУБЄНСКОИ КАНЦЄЛЯРІИ". Таким чином шляхетський герб "Погоня Польська" поступово перетворився на лаконічний символ полкового козацького самоврядування.
     У 1782 p., під час опрацювання гербів для міст Київського намісництва, імператорська герольдмейстерська контора використала для проекту лубенського знаку "попередній герб" міста (очевидно, запозичивши його з печатки полкової канцелярії). в указі Катерини ІІ від 4 червня 1782 р. герб Лубен має такий офіційний опис: "На блакитному тлі рука, що тримає золоту булаву". Таким герб проіснував аж до 1917 р.

ЛУКІМ'Я
     Найдавніший зразок печатки сотенного містечка Лукім'я - відбиток з архіву полковника Іллі Новицького, датований 1696 р. Герб на печатці має такий вигляд: оточений стилізованим наметом іспанський щиток, на якому - лицарський хрест; довкола - абревіатура "П.М.Г.Л." ("печатка міська городова лукімська").
     Відтоді зображення хреста (традиційного геральдичного символу християнської віри) незмінне на всіх печатках містечка аж до 1781-1782 pp. Так, у 1740-1770-х pp. на печатці місцевої ратуші хрест уже без щитка, з написом "ПЄЧАТЬ МЬСТА ЛУКОМЛЯ"; аналогічна емблема - й на печатці сотенної канцелярії, цього разу з написом "ПЄЧАТЬ СОТЄННАЯ ЛУКОМ.". Щоправда, у 1760 р. сотенна канцелярія спробувала запровадити в себе окрему печатку - з "промовистим" (таким, що відображає назву поселення) зображенням лука зі стрілою, проте уже в 1771 р. його було замінено традиційним малюнком хреста.

СНІТИН
     Численні відбитки печатки Снітинської сотенної канцелярії відомі дослідниками із документів, датованих 1760-ми роками У полі печатки вміщено характерний для геральдики Гетьманщини символ - козацьку могилу з хрестом, супроводжувану згори та з боків шестикутними зірками. Довкола печатки - напис "ПЄЧАТЬ СОТНЬ СНЯТИНСКОИ 1752 ГОДА".
     Загалом зображення козацької могили - надзвичайно поширений символ в емблематиці Лівобережжя XVIII ст. Так, на терені Лубенського полку бачимо його на печатках Ромен, Чигрин-Дуброви, Сенчі, Чорнух; в інших полках ця емблема трапляється на печатках Веприка, Сорочинців. Надзвичайно яскраво значення цього символу описує чернігівський краєзнавець XVIII ст. О. Шафонський: "На знак похованих тут... багатьох людей і на знак хоробрості, яку мешканці проти неприятеля виявили, бо за давніх часів усі мешканці мали від татарських нападів себе захищати".

ЯБЛУНЕВЕ
     Найдавніша відома нині печатка сотенного містечка Яблуневого, віднайдена в колекції документів історика О. Лазаревського (фонди Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського), датована 1736 р. В її полі зображено лицарський хрест із сяйвом, під яким півмісяць, перекинутий рогами догори; довкола абревіатура "П.Г.Я." ("печатка городова яблунівська").
     Незважаючи на надзвичайне поширення такого роду символіки на козацьких адміністративних печатках XVIII ст., можна з певною часткою вірогідності стверджувати, що герб Яблуневого 1730-х років, очевидно, походить від родового герба місцевих сотників Стороженків, описаного В. Лукомським як видозміна шляхетського герба "Шеліґа".
     З другої половини 1750-х років на печатці Яблунівської сотенної канцелярії з'явився інший символ, у полі цієї печатки (нині відомі чотири її аналоги, датовані 1757-1770 pp. і віднайдені дослідниками у фондах ІДДІА в Києві) виступає чітка "промовиста" емблема - зображення яблуні, поміщене в щитку з короною та нашоломником (трьома пір'їнами); довкола - частково збережена легенда "ПЄЧАТЬ..." (очевидно, "печать сотенна яблунівська").
     Після ліквідації полково-сотенного устрою на Лівобережжі (1782 р.) як ратушні, так і сотенні печатки Лукім'я, Снітина й Яблуневого вийшли з офіційного вжитку, оскільки ці населені пункти отримали статус позаштатних містечок, який (за законодавством Російської імперії) не передбачав власного герба.