Центрами деяких повітів Закарпапя у другій половині XIX ст. були населені пункти, які не мали офіційного міського статусу, а згадувались у документах як "селища" (угорською мовою - "Kozseg") або зрідка - як "сільські містечка" ("mezovaros"). Це, зокрема, стосується таких поселень, як Іршава (центр Горішнього повіту Березького комітату), Волове (центр Волівського повіту Марамороського комітату), Великий Бичків (центр Тисодолинянського повіту Марамороського комітату) і Тересва (центр Торецького повіту Марамороського комітату). Незважаючи на офіційний статус такого роду, згадані повітові селища Закарпаття все ж мали у XIX - на початку XX ст. свою власну символіку - зокрема громадські печатки. Символіка цих печаток, часто досить своєрідна, цікавій, пов'язана із місцевим побутом і фольклором.

ВЕЛИКИЙ БИЧКІВ
     Це поселення в сучасному Рахівському районі, відоме з XIV ст. під угорською урядовою назвою Бочко (Восsko) або Надьбочко Nagy-Bocskd), до XVIII ст. не мало міських прав. Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. в окремих документах воно фігурувало як "містечко", в інших - як "селище". Найдавнішою геральдичною пам'яткою Великого Бичкова, судячи з відомостей Я. Штернберга, є датована останньою чвертю XVIII ст. воскова печатка "камерального депо Бочко" (тобто місцевих казенних соляних комор). На цій печатці вміщено зображення барокового картуша з оригінальною емблемою - малюнком селянина, що оре землю плугом, запряженим биком. Цілком аналогічне зображення (проте без картуші), супроводжуване угорською легендою "Восsko helyseg pecsetje" ("Печатка поселення Бичкова") фігурує на громадській печатці селища середини XIX ст.
     Сюжет печатки, має "подвійне" значення. З одного боку, він є чітко "промовистим", тобто відтворює назву селища (бик - Бичків). З іншого боку, безперечним тут є вплив широковідомої місцевої легенди: за цією легендою, селянин Бабинець, щоб урятувати свою сім'ю від чуми, виорав довкола села рів, запрігши в плуг бика.
     Кольорове вирішення символу Великого Бичкова нині невідоме. З певною долею правдоподібності його можна відтворити так: у срібному тлі - селянин в одязі натуральної барви, що оре зелену землю чорним плугом, запряженим чорним биком у золотому або червоному озброєнні (роги, копита, очі). Характерно, що сюжет печатки середини XIX ст. (щоправда, з блакитним геральдичним тлом) ліг в основу сучасного селищного герба Великого Бичкова.

ВОЛОВЕ
     Нині це селище над річкою Рікою, відоме колись під угорською урядовою назвою Екермезе (Okbrmezb - "Волове Поле"), має назву Міжгір'я і є центром одного з високогірних районів Закарпатської області. З другої половини XIX ст. воно відоме як повітовий центр зі статусом "селища".
     За даними Я. Штернберга, найдавніші відомості про символіку Волового збереглися з 1850-х pp. На тогочасних документах збереглися відбитки печатки сільського уряду: у її круглому полі (без щита) - зображення вола, що йде в правий геральдичний бік.
     Сюжет печатки, безперечно, є "промовистим", тобто відтворює назву поселення. Кольори старого герба Волового правдоподібно можна відтворити так: на срібному тлі, на зеленій землі, - чорний віл у червоному озброєнні (роги, копита, очі. Символіка печатки XIX ст. частково використана в сучасному селищному гербі Міжгір'я (на блакитному тлі - на зеленій землі золотий віл, за яким срібне мінеральне джерело).

ІРШАВА
     Це поселення, відоме також під угорською урядовою назвою Ілошва (Ilosva) відоме з XIV століпя. З XV століття власниками селища та його околиць став шляхетський рід Ілошваї, відомий з угорських хронік як рід "руських князів".
     Незважаючи на таке "аристократичне" минуле поселення, найдавніші пам'ятки його символіки збереглися так само лише з середини XIX століття. Так, Я. Штернберг опублікував тогочасну сажову печатку Іршавської громади з типовим для Закарпатської України сюжетом: в овальному полі - дерево, біля якого селянин у характерному місцевому вбранні й високій шапці, що тримає в піднесеній правій руці трьох риб; довкола - скорочений угорський напис "ILOSVA HELY. PECS" ("печ[атка] пос[елення] Іршава"). Як вважає дослідник, малюнок селянина-рибалки - прозорий натяк на те, що селище стоїть біля річки Іршавки.

ТЕРЕСВА
     Селище Тересва над однойменною річкою, відоме також під угорською урядовою назвою Тороцкез (Tarackoz), подібно до Волового, було єдиним більш-менш великим населеним пунктом у своєму повіті (Торецькому). Починаючи з середини XIX ст. документи місцевої громади засвідчувались селищною печаткою з яскравим "природничим" сюжетом: у полі печатки - листяне дерево з широкою кроною (імовірно, дуб), під яким стоять вовк та лисиця. Довкола печатки - легенда угорською мовою "Tarackoz helysegenek pecsetje" ("печатка поселення Тересва") і дата "1848" (зазначення дати на печатці - випадок досить рідкісний у закарпатській сфрагістиці; виняток тут становлять хіба що магістратські печатки Ужгорода - з традиційним позначенням року їхнього запровадження та виготовлення: 1635, 1675 тощо).