Територія сучасного Чернігівського Полісся - колишніх земель Чернігівського полку Гетьманщини, а пізніше Чернігівського та Городнянського повітів Чернігівської губернії - надзвичайно цікава своєю минувшиною. І однією зі сторінок цієї минувшини є, безперечно, міська та містечкова геральдика краю, що сягає своїм корінням переважно доби козаччини. Традиції козацького самоврядування якнайповнішою мірою позначилися на історичному бутті місцевих населених пунктів: саме на XVII-XVIII ст. припав розквіт таких сотенних центрів, як Березна, Городня, Любеч, Салтикова Дівиця, Седнів. Саме в цей період кожне зі згаданих містечок почало користуватися власними відзнаками - ратушними та сотенними печатками з зображеннями міських гербів, часто самобутніх, створених просто в середовищі місцевої козацької старшини (щодо ж геральдичної традиції полкового міста Чернігова, то тут, як уже зазначалося в наших попередніх нарисах, власна геральдична традиція була давнішою). Найстаріші печатки ратуш містечок Чернігівського Полісся відомі ще з останньої чверті XVII століття.

БЕРЕЗНА
     За численними даними, місто Березна ще до початку Хмельниччини користувалося магдебурзьким правом; отже, історія його герба може сягати своїм корінням ще першої половини XVII століття. Відомий чернігівський краєзнавець кінця XVIII століття О. Шафонський вважав, що містечко в цей період користувалося гербом з "промовистим" малюнком берези; такий висновок дослідник зробив, ґрунтуючись на символіці пізнішої сотенної печатки, в якій домінувало саме зображення цього дерева.
     Водночас найдавнішою відомою нині сфрагістичною пам'яткою Березни є печатка місцевої сотенної канцелярії, відомі примірники якої датовані 1749-1767 pp. За даними дослідниці Н. Грабової, на цій печатці містилося зображення геральдичного щита з вензелем (імовірно, сотника або назви самої сотні), увінчаного стилізованим шоломом з трьома страусовими перами й супроводжуваним абревіатурою: "П.С.Б.П." ("печатка сотенного березнянського правління").
     Більш конкретизованою була символіка пізнішої березнянської сотенної печатки – 1768–1781 pp. Тут у круглому її полі вже виступав чіткий малюнок берези, стовбур якої пробито навхрест шаблею та стрілою; над деревом містилося зображення двох півмісяців і вісьмох шестикутних зірок, а внизу - слово "БЕРЕЗА". По колу печатку обрамлював напис: "ПЄЧАТЬ COTНІ БЄРЄЗІНСКОИ".
     4 червня 1782 р. для Березни було затверджено герб, що без змін повторював зображення на сотенній печатці 1768-1781 pp.:
     "Дерево береза на блакитному тлі, пробите навхрест золотими шаблею та стрілою, а у верхніх кутах щита по срібному рогатому місяцю та по чотири шестикутні зірки".
     Ця ж сама композиція без жодних змін у кольорах (лише з додатком губернського герба у вільному куті щита й стандартного щитового оточення) повторювалася в проекті Б.Кене, виконаному у 1865 р.

ГОРОДНЯ
     Значна кількість примірників печаток Городнянської сотні, датованих 1748-1781 pp., збереглася у фондах ЦДІА України в м. Києві. В центрі печатки виступав геральдичний щит складної барокової (одинадцятикутної) форми; на щиті фігурувало чітке зображення якоря, над яким - три восьмикутні зірки; довкола щита - напис: "ПЄЧАТЬ СОТНЬ ОГОРОДНИЦ" (тобто "печатка сотні Городницької") - саме таку офіційну назву мала тоді ця сотня. Прикметно, що зображення якоря на цій печатці тривалий час викликало в дослідників подив: як відомо, річка Чибриж, на якій стоїть місто Городня, ніколи не відзначалася зручністю для судноплавства.
     В указі від 4 червня 1782 р. новосхвалений герб Городні мав такий офіційний опис:
     "На червоному тлі чорний якір і три срібні восьмикутні зірки, покладені: одна - вгорі, а решта дві - з боків якоря".
     Аналогічну символіку мав і створений у 1865 р. проект Б. Кене - з тією лише відмінністю, що чорну барву якоря було замінено золотою, а також додано стандартні атрибути - герб Чернігівської губернії у вільному куті щита і відповідне щитове оточення (міську корону та два колоски, з'єднані Олександрівською стрічкою).

ЛЮБЕЧ
     Як і Березна, Любеч за часів Речі Посполитої користувався магдебурзьким правом, а також був центром одного з староств тогочасного Київського воєводства. Проте найдавніші геральдичні відзнаки міста збереглися так само з доби Гетьманщини. У колекції документів, зібраній відомим істориком української козаччини О. Лазаревським, дослідникам вдалося виявити низку примірників печатки любецької ратуші, датованих 1716-1733 pp. Символіка печатки є типовою для доби української козацької державності: в її полі - лицарський (кавалерський) хрест, супроводжуваний угорі шестикутною зіркою. Довкола герба - картуш із стилізованого пальмового гілля та абревіатура "П.М.Л."("печатка міська любецька").
     Докорінно іншою була символіка печаток Любецької сотенної канцелярії пізнішого періоду. Так, на печатці, датованій 1742 р. і виявленій у тій же колекції О. Лазаревського, виступає увінчаний короною геральдичний щиток, на якому - декоративна решітка; довкола - абревіатура "П.С.Л." ("печатка сотенна любецька"). Дещо ускладнився цей символ на пізніших сотенних печатках, датованих 1751-1781 pp.: тут коронований щиток із решіткою було увінчано ще й нашоломником - гербом Чернігівського полку (одноголовим орлом, що тримає хрест), а абревіатура скоротилася до "Л.С." ("Любецька сотня").

САЛТИКОВА ДІВИЦЯ
     Печатка місцевої сотенної канцелярії, датована 1770 p., виявлена серед документів колекції 0. Лазаревського. Її композиція є досить типовою для сфрагістики періоду Гетьманщини: у полі печатки - бароковий картуш, увінчаний стилізованими страусовими перами; в картуші - кавалерський хрест, під яким - півмісяць, обернений рогами догори. Довкола герба - абревіатура, що збереглася не повністю: "П.С." ("печатка сотенна...").
     Сполучення хреста з півмісяцем є надзвичайно популярним символом у геральдиці української козаччини XVII - XVIIІ століття. Крім печатки Дівицької сотні, цей символ виступав також у ратушній і сотенній символіці таких міст і містечок, як Борзна, Бубнів, Зіньків, Келеберда, Китайгород, Комишня, Конотоп, Носівка, Решетилівка, Сміле, Шишаки, Яблуневе тощо.

СЕДНІВ
     Нарешті, ще одним типовим зразком міської геральдики доби Гетьманщини є символіка сотенного містечка Седнева. Найдавнішу відому печатку цього поселення, датовану 1691 p., виявлено також у колекції документів О. Лазаревського. Печатка має таку композицію: в її полі - кавалерський хрест із сяйвом, супроводжуваний угорі двома шестикутними зірками, а внизу - півмісяцем, оберненим рогами догори (емблема дещо нагадує описаний вище герб на печатці Дівицької сотні). Герб обрамлено фрагментами барокового картуша й супроводжувано абревіатурою: "П.М.С." ("печатка міста Седнева").
     Цілковито іншою була символіка печатки Седнівської сотенної канцелярії, що перебувала в ужитку впродовж 1747-1781 pp. На цій печатці містилося зображення барокового картуша, в якому - птах (імовірно, лебідь або гуска); картуш було увінчано короною й супроводжувано абревіатурою "С.С.П." ("седнівської сотні печатка").
     Імовірно, зображення птаха (лебедя або гуски) було запозиченням із польського шляхетського герба (судячи з усього, "Лабендзь" або "Папарона"), що належав особі з числа седнівської сотенної старшини. Водночас подібність герба на печатці Седнівської сотні до згаданих шляхетських емблем могла бути й суто зовнішньою, не пов'язаною з якимись конкретними обставинами.
     Після ліквідації полково-сотенного устрою на Лівобережжі у 1781-1782 pp. Любеч, Салтикова Дівиця та Седнів були понижені до статусу позаштатних містечок у різних повітах Чернігівського намісництва; відповідно їхні давніші геральдичні відзнаки не дістали офіційного підтвердження й вийшли з юридичного вжитку.