Найш Наум Мойсейович

Найш Наум Мойсейович

23.09.1942, м. Челябінськ

Найш Наум Мойсейович – директор центру науково-технічного розвитку підприємства НВЦ «Трансмаш», академік Транспортної академії України (ТАУ), Інженерної академії України, заслужений діяч ТАУ, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004 р.).

Від 1959 р. працював слюсарем, потім – інженером-конструктором на заводі транспортного машинобудування ім. В. О. Малишева (нині ДП «Завод ім. В. О. Малишева») і одночасно навчався в Харківському авіаційному інституті. Закінчив його у 1965 р. за фахом «Авіаційні двигуни» і отримав кваліфікацію інженера-механіка.

Від 1967 р. – інженер-конструктор Ворошиловградського тепловозобудівного заводу (нині ПАТ «Луганськтепловоз»). У 1969–1971 рр. – керівник групи випробувань плаваючих гусеничних транспортерів у спеціальному конструкторському відділі, потім керівник конструкторського бюро двигунів Центрального конструкторського бюро (до 1979 р.), керівник сектору гальм автоматики (до 1980 р). Від 1980 р. до 1989 р. – керівник відділу нових тепловозів і надійності, далі заступник головного інженера об'єднання з локомотивобудування. Від 1995 р. – заступник технічного директора з модернізації ПАТ «Луганськтепловоз». Від жовтня 2012 р. – директор центру науково-технічного розвитку підприємства ПАТ НВЦ «Трансмаш».

Наум Мойсейович проводив випробування і впроваджував у виробництво вантажні магістральні тепловози, газотепловози, дизель- і електропоїзди. Керує розробленням нового покоління вантажних електровозів і маневрових тепловозів. Очолює експертну групу з впровадження перспективних рішень щодо економії матеріальних і енергетичних ресурсів, зниження трудомісткості, підвищення конкурентоспроможності продукції, формує науково-технічну політику розвитку підприємства.

Н. М. Найш – автор понад 30 наукових робіт, 70 авторських свідоцтв і патентів на винаходи; є членом редколегій науково-технічних журналів «Локомотив-інформ» і «Трансмаш».

Нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки (2004 р.), золотою медаллю ім. А. М. Підгорного Інженерної академії України (2011 р.), медаллю «К 300-летию со дня рождения М. В. Ломоносова», орденом «Інженерна слава» (2012 р.), має звання заслуженого винахідника України (2002 р.) та почесного залізничника України та Росії.

Сторінка на wiki